До місцевого суду звернулася працівниця хмельницького комунального підприємства, з якого просила стягнути на її користь 145 633 гривні середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Вона пояснила, що рішенням від 13 березня 2023 року суд поновив її на посаді економіста комунального підприємства. Проте підприємство видало наказ про призначення її на посаду лише 8 березня 2024 року.
Позаяк воно затримало виконання рішення суду з поновлення її на роботі за період з 14 березня 2023 року по 7 березня 2024 року, то має виплатити їй середній заробіток за час цієї затримки у розмірі 145 633 гривні, уважає позивачка.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області задовольнив її позовні вимоги.
Комунальне підприємство подало апеляційну скаргу з проханням скасувати це рішення та відмовити у позові. Апелянт запевнив, що затримка виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі сталася не з його вини, оскільки він не був стороною у справі та у виконавчому провадженні, а у судовому рішенні були допущені помилки.
На думку колегії суддів апеляційного суду, ці аргументи суперечать фактичним обставинам справи та закону.
Хмельницький апеляційний суд зауважив на статтю 235 Кодексу законів про працю України, яка передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, а також на постанову ВС у справі №709/1465/19, в якій йдеться, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні.
При цьому рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним, коли власник або уповноважений ним орган видав наказ про допуск до роботи і такого працівника фактично допущено до роботи.
Оскільки рішення місцевого суду про поновлення позивачки на роботі від 13 березня 2023 року підприємство виконало лише 8 березня 2024 року, то була затримка виконання рішення суду, констатував апеляційний суд.
«Встановивши, що затримка виконання рішення суду сталася без поважних причин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Підприємства на користь позивачки середнього заробітку за час цієї затримки у розмірі 145 633 грн 26 коп.», – йдеться у постанові апеляційного суду.
З постановою апеляційного суду у справі № 686/15583/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.
