Порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях оборони, наданих військовим частинам у постійне користування, не врегульований у встановлений ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» спосіб.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фермерського господарства до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, заступника Міністра оборони України, треті особи – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (КЕВ м. Одеси), Міністерство оборони України.
Суть справи полягає у тому, що між фермерським господарством та КЕВ м. Одеси було укладено договір про вирощування на землях оборони продукції сільськогосподарського призначення. Згодом Міністерство оборони України звернулося до господарського суду з позовом про розірвання цього договору, посилаючись на недотримання під час його укладення вимог Методичних рекомендацій щодо укладення договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оброни України.
У свою чергу фермерське господарство звернулося до адміністративного суду, вважаючи, що вказані Методичні рекомендації прийнято неуповноваженою особою з порушенням встановленого порядку.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи фермерському господарству у задоволенні позову, виходили із законності дій відповідачів при прийнятті Методичних рекомендацій, які у цьому випадку не містять ознак нормативно-правового акта.
Вважаючи такі висновки передчасними, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скасувала ці судові рішення і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою розгляду питання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 3 цього Закону). Законом України «Про використання земель оборони» (ч. 1 ст. 4) передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
Суд також звернув увагу на те, що у Рішенні від 12 лютого 2002 року № 3‑рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб’єктів правовідносин (третє речення абз. 4 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення).
Окрім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 11 листопада 2008 року № 25-рп/2008 (абз. 3 підпункту 3.2 п. 3 мотивувальної частини) зазначено, що правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном (землею) визначаються законом.
Враховуючи, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях, наданих їм у постійне користування, має бути визначений Кабінетом Міністрів України, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір у цій справі стосується підзаконного регулювання порядку надання земель оборони фізичним та юридичним особам для використання у сільськогосподарських цілях, а тому рішення у цій справі стосується обов’язків уряду.
З огляду на наведене Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої для цілей одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності військові частини вправі здійснювати господарську діяльність, у тому числі шляхом укладення з фізичними та юридичними особами відповідних договорів з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, наданих військовим частинам у постійне користування. При цьому порядок укладення таких договорів і надання дозволів фізичним та юридичним особам на використання земель оборони у сільськогосподарських цілях має визначатися Кабінетом Міністрів України. Отже, залучення уряду до розгляду справи зумовлено тим, що на Кабінет Міністрів України як на вищий орган виконавчої влади Конституцією та законами України покладено повноваження, зокрема, стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони, тож, відповідно, рішення у цій справі стосується обов’язків уряду щодо здійснення такого регулювання.
Постанова Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі № 815/1784/18 (адміністративне провадження № К/9901/12887/19) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90951429.
