Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності є однією з найскладніших категорій справ. Тому важливо чітко визначити ключові дискусійні питання цієї проблематики і визначити, щодо яких із них є висновки Верховного Суду. Про це зауважила заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк під час тренінгу для тренерів на тему «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, повʼязаної з наданням публічних послуг» для суддів і помічників суддів місцевих загальних та апеляційних судів.
За словами Наталії Антонюк, у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів найчастіше постають питання про розмежування складів злочинів між собою та про допустимість доказів.
Верховний Суд вже сформував висновки щодо низки дискусійних питань, як-от кримінальна відповідальність осіб, які приймали рішення в складі колегіального органу, кваліфікація дій посередника у передачі неправомірної вигоди, можливість притягнення до відповідальності пособника перед виконавцем, а також про ознаки складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України тощо.
У контексті матеріального права суддя звернула увагу на кваліфікацію дій членів колегіального органу за одержання неправомірної вигоди. У постанові від 23 квітня 2024 року у справі № 726/776/17 ККС ВС дійшов висновку, що дії особи, яка є членом колегіального органу, можуть кваліфікуватися за ст. 368 КК України і тоді, коли вирішення питання, за яке передавалася неправомірна вигода, ухвалювалося спільним рішенням колегіального органу за результатами голосування. До того ж не має значення, яке рішення було ухвалене таким колегіальним органом (позитивне чи негативне для надавача неправомірної вигоди).
Предметом розгляду Верховного Суду була і кваліфікація дій посередника у справах щодо одержання неправомірної вигоди. Так, ККС ВС вказав, що особа, яка передає неправомірну вигоду, а також посередник у такій передачі не обов’язково повинні бути обізнані про точні дані кінцевого одержувача такої неправомірної вигоди, про розподіл неправомірної вигоди між кількома особами, про точні ролі, які мають виконати одержувачі неправомірної вигоди. Для кваліфікації діянь за ст. 369 КК України достатньо усвідомлювати, що передається неправомірна вигода (постанова від 25 лютого 2025 року у справі № 127/18888/20).
У постанові від 6 травня 2025 року у справі № 991/1324/20 ККС ВС розв’язав питання про можливість визнання засудженого винуватим у пособництві без одночасного чи попереднього визнання винуватості виконавця злочину. Тож хоча відповідальність пособника є похідною від відповідальності виконавця, однак це не свідчить про неможливість притягнення пособника до відповідальності в окремому провадженні.
Нагадала Наталія Антонюк і про два висновки об’єднаної палати ККС ВС, які стосуються ст. 364 КК України («Зловживання владою або службовим становищем»).
У першому з них (постанова ОП ККС ВС від 27 листопада 2023 року у справі № 991/3966/20) дії народного депутата щодо отримання компенсації витрат на проживання кваліфіковано саме як зловживання владою, адже він протиправно використав гарантії, безпосередньо пов’язані зі здійсненням ним функцій представника влади.
А інша справа (постанова ОП ККС ВС від 10 лютого 2025 року у справі № 757/11969/18-к) стосувалася доведення факту наявності відносин між тим, хто зловживає владою чи службовим становищем, і третіми особами, в інтересах яких відбувається таке зловживання. У ній констатовано, що факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв’язків службової особи з іншою особою, яка отримала неправомірну вигоду, не має кримінально-правового значення для кваліфікації дій службової особи за відповідною частиною ст. 364 КК України.
А в постанові від 21 травня 2024 року у справі № 686/8627/22 ККС ВС констатував, що члени медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) приймають рішення від імені такої комісії, тому при прийнятті юридично значущих рішень комісії вони є особами, уповноваженими на виконання функцій держави в розумінні примітки до ст. 369-2 КК України.
В аспекті процесуального права Наталія Антонюк звернула увагу на висновки Верховного Суду, зокрема, стосовно особливостей проведення обшуку. Так, постанова від 28 березня 2024 року у справі № 397/430/20 стосувалася проведення обшуку автомобіля в невідкладному випадку, пов’язаному із врятуванням майна, у тому числі одержаної неправомірної вигоди. Невідкладність проведення обшуку автомобіля була пов’язана з об’єктивними причинами, оскільки неможливо було наперед спрогнозувати подальші дії особи після отримання неправомірної дії. Багато питань щодо невідкладного обшуку проаналізовано і в постанові ККС ВС від 12 серпня 2025 року у справі № 991/1710/22.
Зосередилася спікерка також на критеріях визначення наявності / відсутності ознак провокації злочину на прикладі постанови ККС ВС від 28 березня 2023 року у справі № 391/729/15-к. Як виснував Верховний Суд, про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, щоб спонукати особу до вчинення злочину. Якщо ж правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування злочину, то це свідчить про їхню пасивну роль, яка проявилася лише в належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.
Окрім цього, Наталія Антонюк розповіла про такі процесуальні аспекти у справах щодо службових злочинів, як:
- дотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування (постанова ККС ВС від 18 червня 2024 року у справі № 183/1682/22), зловживання строками стороною захисту (постанова ККС ВС від 27 лютого 2025 року у справі № 214/4527/22);
- можливість відновлення прокурором досудового розслідування після виконання вимог ст. 290 КПК України та пред’явлення обвинувального акта за умови, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не закінчився (постанова ККС ВС від 31 жовтня 2023 року у справі № 733/1501/21);
- відновлення досудового розслідування після повідомлення підозрюваного та його захисників про завершення досудового розслідування і надання доступу до його матеріалів до завершення виконання вимог ст. 290 КПК України та складання і направлення до суду обвинувального акта, проведене в межах строку досудового розслідування (постанова ККС ВС від 27 лютого 2025 року у справі № 214/4527/22).
Тренінг організувала Національна школа суддів України за підтримки Консультативної місії Європейського Союзу в Україні.
