Судді Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Петров і Василь Крат виступили спікерами нотаріального форуму «Нотаріальна діяльність в умовах воєнного стану: виклики та тенденції».
Євген Петров звернув увагу на практику у справах про оскарження рішень, дій / бездіяльності нотаріуса у спадкових справах. Зокрема, навів постанову КЦС ВС від 14 січня 2026 року в справі № 524/12657/24. Суд зауважив, що об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який належним чином зареєстровано за спадкодавцем на підставі свідоцтва про право на спадщину, що не визнане недійсним, входить до складу спадщини й підлягає спадкуванню. Нотаріус не має підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на такий об'єкт з посиланням на відсутність документів про введення його в експлуатацію. Він зобов’язаний мотивувати свої дії, спрямовані на відмову у вчиненні нотаріальної дії, йому заборонено безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові від 18 квітня 2025 року в справі № 331/2113/23 КЦС ВС зробив висновок, що право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване лише у випадку, якщо таке звернення може привести до відновлення порушеного права або інтересу без необхідності дослідження правомірності дій інших осіб. У разі наявності спору про право на спадкове майно між спадкоємцями скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не є ефективним способом захисту прав, захист прав має здійснюватися шляхом подання позову по суті спірних правовідносин.
Також доповідач розглянув судову практику у справах, пов’язаних з відмовами нотаріусів і державних реєстраторів у зв’язку з неможливістю підтвердження зареєстрованого права власності на паперових носіях.
Так, у постанові від 25 вересня 2024 року в справі № 585/3415/21 КЦС ВС зазначив, що коли оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно знаходиться в іншої особи, яка відмовляється його надати, і ця обставина унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, визнання за спадкоємцем права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно в порядку спадкування є ефективним способом захисту порушеного права.
Євген Петров звернув увагу і на судову практику щодо відповідальності нотаріусів.
Так, у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 201/2488/22 КЦС ВС вказав, що звільнення нотаріуса від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності не звільняє його від обов’язку відшкодувати завдану шкоду.
А в постанові КЦС ВС від 9 червня 2021 року в справі № 331/2686/15-ц зазначено, що визнання дій приватного нотаріуса неправомірними та стягнення з нього шкоди за посвідчення нотаріальної дії на підставі документа з ознаками підробки можливе лише за умови доведення, що факт підробки міг бути виявлений нотаріусом при візуальному обстеженні документа. Відсутність доказів того, що підробка документа була візуально очевидною, виключає встановлення вини нотаріуса у формі недбалості як необхідної складової цивільного правопорушення за ст. 27 Закону України «Про нотаріат» і ст. 1166 ЦК України.
Детальніше – у презентації Євгена Петрова: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prav_vusn_VS_spadkovi_pravovidn.pdf.
Василь Крат виступив на тему «Судова практика у справах про оскарження рішень, дій / бездіяльності нотаріуса у спадкових справах».
Суддя зауважив, що обрав питання для виступу з огляду на те, що на заході є багато нотаріусів із прифронтових територій, а також тих, хто працює з ВПО. Суддя розповів про питання, які незабаром має розглянути Об’єднана палата КЦС ВС.
Одне з них стосується нерухомості на окупованих територіях, право власності на яку виникло до 2013 року, тобто до запровадження системи державної реєстрації речових прав. Такі власники мають правовстановлюючі документи, але в реєстрі запису немає. Коли вони звертаються до державного реєстратора або нотаріуса – отримують відмову. Реєстратор не може внести запис, бо фізично не має доступу до об'єкта, що перебуває на окупованій території. Нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину з тієї ж причини. Тож виникло запитання: як людині підтвердити або захистити своє право в умовах, коли адміністративний механізм заблокований?
Василь Крат розповів, що ОП КЦС ВС ухвалою від 6 квітня 2026 року прийняла до розгляду справу № 755/5387/24, яка стосується фізичної особи, що звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту – визнання права власності на квартиру. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили. Також на розгляді КЦС ВС перебуває справа № 172/988/24, за обставинами якої нотаріус відмовив спадкоємцям у видачі свідоцтва, оскільки майно не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав. В цих справах постало питання про способи захисту. Доповідач зазначив, що ст. 392 ЦК України передбачає позов про визнання права власності лише тоді, коли це право не визнається або оспорюється іншою особою. Тобто йдеться про спір між учасниками цивільних відносин: фізичними або юридичними особами. Державний реєстратор, який відмовив у реєстрації, не є учасником цивільних відносин у цьому сенсі. Його відмова – акт публічно-правового характеру. А отже, конструкція ст. 392 ЦК України може просто не підходити для таких ситуацій.
При цьому Василь Крат зазначив, що суди нерідко застосовують позов про визнання права власності, фактично «конструюючи» відповідача, якого немає. Це ознака того, що вони самі відчувають правовий дефіцит і намагаються його заповнити доступними інструментами.
Суддя окреслив три потенційні варіанти способів захисту в цій ситуації:
- позов про визнання права власності (ст. 392 ЦК України);
- заява про встановлення юридичного факту наявності права власності (окреме провадження без відповідача);
- адміністративне оскарження дій державного реєстратора в порядку адміністративного судочинства.
За словами Василя Крата, ці питання вже давно обговорювалися на заходах, які проводила, зокрема, Норвезька рада у справах біженців. Тобто проблема не нова – просто вона досі не мала судового вирішення. Тож він порадив стежити за висновками ОП КЦС ВС у згаданих справах.
Захід організовано Нотаріальною палатою України спільно з Норвезькою радою у справах біженців (NRC) за підтримки посольства Норвегії.
Фото надані Норвезькою радою у справах біженців.
