Рівненський апеляційний суд, залишаючи без змін оскаржене позивачем рішення місцевого суду, яким йому відмовлено у поновленні на навчання у закладі фахової передвищої освіти, погодився з висновком суду про те, що прийняття рішення про поновлення на навчання без скасування попереднього рішення (наказу), яким було відраховано студента з коледжу, є неналежним предметом спору й унеможливлює встановлення наявності порушеного права позивача та його відновлення обраним позивачем способом захисту.
Із матеріалів справи відомо, що позивач відповідно до наказу одного з рівненських навчальних закладів фахової передвищої освіти був зарахований на денну форму навчання на 2 курс (перший рік навчання).
Відповідно до рішення педагогічної ради та згідно з наказом освітнього закладу позивача було відраховано з числа студентів за академічну неуспішність (невиконання індивідуального навчального плану) та фінансову заборгованість.
Позивач звернувся із заявою на ім’я директора коледжу про поновлення на навчанні та отримав письмову відповідь про відмову з посиланням на абзац 5 пункту 2 розділу ІІІ наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2024 року № 653 «Про затвердження Положення про порядок відрахування, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах фахової передвищої освіти та надання їм академічної відпустки», що й стало підставою для звернення до суду з позовом до освітньої установи, у задоволенні якого позивачеві суд першої інстанції відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. Просив скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове — про задоволення позову в повному обсязі.
Колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України «Про фахову передвищу освіту» (далі у тексті — Закон), заклад фахової передвищої освіти на підставі відповідної освітньо-професійної програми розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг освітніх документів у кредитах ЄКТС, їх логічну послідовність, форми організації освітнього процесу, види та обсяг навчальних занять, графік освітнього процесу, форми поточного і підсумкового контролю, що забезпечують досягнення здобувачем фахової передвищої освіти програмних результатів навчання. На основі навчального плану у визначеному закладом фахової передвищої освіти порядку для кожного здобувача фахової передвищої освіти розробляються й затверджуються індивідуальні навчальні плани на кожний навчальний рік. Індивідуальний план формується за результатами особистого вибору здобувачем фахової передвищої освіти дисциплін у межах, встановлених цим Законом, з урахуванням вимог освітньо-професійної програми щодо вивчення її обов’язкових компонент. Індивідуальний навчальний план є обов’язковим для виконання здобувачем фахової передвищої освіти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону особи, які здобувають освіту у закладах фахової передвищої освіти, зобов’язані виконувати вимоги освітньо-професійної програми й індивідуального навчального плану, дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом фахової освіти та освітньо-професійною програмою.
Підставою для відрахування здобувача фахової передвищої освіти є невиконання індивідуального навчального плану (п. 4 ч. 1 ст. 44 Закону).
Як встановлено судом, звертаючись до суду, позивач не оспорював наказ про відрахування його із навчального закладу та не заперечував того, що його відрахували за неуспішність, що суперечить Положенню про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2024 року № 134.
При цьому позивач не надав суду доказів виконання умов, передбачених пунктом 2 цього Положення, на підставі якого особа має право у поновленні на навчання, і не підтвердив факт звернення до навчального закладу у період до видання відповідачем наказу про відрахування щодо погашення академічної заборгованості та здійснення оплати за навчання. Фактично позивач звернувся із заявою про поновлення на навчанні й ліквідацію академічної заборгованості до відповідача лише після видання наказу про відрахування його із навчального закладу, та у період навчального процесу.
Рівненський апеляційний суд, залишаючи без змін оскаржене позивачем рішення місцевого суду, яким йому відмовлено у поновленні на навчання у закладі фахової передвищої освіти, погодився з висновком суду про те, що прийняття рішення про поновлення на навчання без скасування попереднього рішення (наказу), яким було відраховано студента з коледжу, є неналежним предметом спору й унеможливлює встановлення наявності порушеного права позивача та його відновлення обраним позивачем способом захисту.
Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, зазначає, що суд зобов’язаний з’ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрати правову підставу й предмет позову.
Оцінивши встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв’язку із нормами закону, яким ті врегульовані, апеляційний суд прийшов до переконання про те, що вимоги позивача про визнання незаконним рішення навчального закладу фахової передвищої освіти щодо відмови йому у поновленні на навчання у коледжі на 3 курсі, та зобов’язання освітнього закладу поновити його на 3 курс навчання, видавши позивачеві академічну довідку для здачі не пройдених ним дисциплін, є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 07 липня 2026 року у справі № 569/25221/25 (провадження № 22-ц/4815/676/26).
