Своєю думкою про це поділився заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальник правового управління (IV) Верховного Суду доктор юридичних наук Михайло Шумило на міжнародному семінарі «Поширення литовського досвіду альтернативного вирішення спорів в Україні». Захід, організований у межах проєкту «Посилення альтернативного вирішення спорів в Литві та Україні: пошук транскордонного рішення», що реалізується спільно Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Вільнюським університетом, відбувся 22 жовтня в онлайн-режимі.
Участь у семінарі взяли вчені обох університетів, а також представники Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, представники спільноти медіаторів, апарату ВС.
На початку виступу Михайло Шумило зазначив, що ще у Великому князівстві Литовському не тільки сформувався, але й був закріплений у трьох Литовських статутах (1529, 1566, 1588) праобраз медіації у формі «полюбовне вирішення спорів». «Існувало обмежене коло осіб, які могли скористатися таким процесом, однак це був інструмент вирішення спору у позасудовий спосіб», – сказав він.
Доповідач розповів про роботу, яка ведеться щодо запровадження інституту медіації в Україні. Сучасний стан речей він охарактеризував як проміжний між «базаром» та «ринком», уточнивши, що в нашій країні існує профільна освіта, медіатори створюють професійні об’єднання тощо, однак поки що немає достатнього нормативного регулювання у цій сфері.
Україна підписала, але ще не ратифікувала Конвенцію ООН «Про міжнародні угоди, укладені в результаті медіації» (Сінгапурська конвенція, регулює питання медіації щодо корпоративних спорів), і це підштовхнуло нас до розроблення спеціального закону. Наразі в Україні йде два паралельних процеси: підготовка до ратифікації Сінгапурської конвенції та розгляд проєкту Закону про медіацію.
Михайло Шумило брав участь у робочій групі з розроблення цього законопроєкту, створеній Міністерством юстиції України. Сьогодні Верховна Рада України прийняла у першому читанні інший проєкт Закону.
У законопроєкті, який підтримали народні депутати, закладено ідею всеохопності медіації. «У прийнятому в першому читанні Парламентом законопроєкті немає обмежень, медіація може застосовуватися під час вирішення будь-яких спорів», – зазначив доповідач.
Водночас він зауважив, що це рамковий проєкт – складається лише із 20 статей та визначає загальні принципи функціонування інституту. Михайло Шумило охарактеризував документ як «загальну частину» впорядкування медіації, натомість «спеціальна» – регулювання в адміністративних, господарських, сімейних, трудових спорах тощо, за його словами, має бути врегульована у спеціальних законах. Оскільки сьогодні ведеться багато дискусій серед фахівців та немає спільного бачення щодо багатьох моментів функціонування цього інституту, вирішили прийняти рамковий закон, який сприятиме переходу медіації від «базару» до «ринку» та стимулюватиме її розвиток у межах правового регулювання.
Михайло Шумило підтримав принцип добровільності медіації, закладений у згаданому законопроєкті. Наприклад, документ передбачає певні стимули для звернення сторін спору до цього інституту. Зокрема, якщо сторони скористалися медіацією, але спору не врегулювали, при зверненні до суду ставка судового збору для них становитиме 60 % від установленої для такої категорії спорів. Також доповідач звернув увагу, що проєкт передбачає зупинення провадження у справі на час проведення медіації, але не більше тридцяти днів від дня постановлення ухвали судом.
Представник ВС відзначив, що судова влада зацікавлена в ефективному функціонуванні інституту медіації, оскільки він може суттєво розвантажити суди, особливо це стосується трудових, сімейних спорів і навіть земельних. Михайло Шумило навів статистику. Так, у КЦС ВС за перше півріччя 2020 року традиційно найбільше перебувало спорів, що витікають із договорів – понад 5 тис., 80 % із них – спори у сфері надання банківських послуг. На думку доповідача, в цій категорії спорів медіація могла б також виявити себе дуже ефективно. На другому місці, також очікувано, – спори щодо відшкодування шкоди – понад 1450 справ. А далі – соціально чутливі спори: трудові – понад 1400 справ, спори, що виникають із сімейних правовідносин – понад 1200, земельні спори – понад 1000 справ. «Видається, що саме у вирішенні спорів останніх категорій інструменти медіації можуть суттєво допомогти та нівелювати необхідність звернення до суду», – сказав Михайло Шумило.
Водночас він додав, що, на жаль, в Україні втрачена довіра громадян до позасудового вирішення спорів, зокрема трудових. Так, чинне трудове законодавство передбачає можливість вирішення таких конфліктів комісіями по трудовим спорам, якщо йдеться про індивідуальний спір, та Національною службою посередництва і примирення, якщо йдеться про колективний трудовий спір. «Однак щойно законодавець прибрав імперативну норму закону щодо обов’язкового звернення працівників до комісії з вирішення трудових спорів, ці комісії «померли», оскільки люди почали звертатися до державних судів напряму. Це свідчить про неефективність зазначених комісій», – сказав Михайло Шумило. Для відновлення довіри до позасудового врегулювання трудових спорів, зазначив він, необхідно ще багато працювати.
Доповідач також нагадав, що новими процесуальними кодексами запроваджено інститут врегулювання спору за участю судді, але він не має великого попиту. Михайло Шумило зауважив, що судді, які пройшли спеціальне навчання, успішно його застосовують, хоча це поодинокі випадки.
Він наголосив, що, зокрема, трудові, сімейні спори частіше – це не так спори про право, як емоційні суперечки. Люди діляться своїми емоціями в суді, і тут потрібен не суддя, а медіатор, який володіє спеціальними методиками та навичками.
Підсумовуючи, доповідач висловив переконання, що з часом запровадження в Україні інституту медіації принесе позитивний ефект, оскільки вже сьогодні в нашій країні є багато професійних медіаторів. І їхній професіоналізм, вважає Михайло Шумило, допоможе, в тому числі, повернути довіру громадян до альтернативних досудових способів врегулювання спорів, що вплине і на зменшення навантаження на суди.
