Метою Керівних принципів (Настанови) щодо ролі судових експертів, призначених судом у судовому провадженні держав-членів Ради Європи (Guidelines on the role of court-appointed experts in judicial proceedings of Council of Europe’s Member States), які прийняті на 24 пленарному засіданні Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) в м. Страсбург, 11-12.12.2014 року є надання законодавцю, судді та всім сторонам судового процесу орієнтирів щодо ролі судового експерта (далі - «експерт») у випадках, коли експерт залучається судом для проведення судової експертизи під час ухвалення судового рішення. У цьому документі використовується визначення експерта, призначеного судом, наведене у звіті Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) про європейські судові системи, згідно з яким судові експерти «надають у розпорядження судів свої наукові та технічні знання з питань, що стосуються фактів». Ця Настанова має на меті викласти основні принципи, що стосуються ролі експертів у судових системах держав-членів Ради Європи. Крім того, в ній визначаються принципи, які роз'яснюють правове тлумачення і застосування закону щодо роботи цих експертів під час судового розгляду. Ці принципи застосовуються до всіх досудових і судових проваджень у всіх галузях права; не тільки в цивільних, а й у кримінальних та адміністративних справах.
Роль експертів у судовому процесі або судовому розгляді відрізняється в деяких країнах-членах Ради Європи. Однак є і схожі риси. Зазвичай експерти допомагають суддям та іншим особам, які приймають рішення в судовій системі, у прийнятті рішень. Вони підтримують встановлення фактів, що є важливою основою для кожного судового рішення. Іноді вони лише підтримують суддю, а іноді навіть проводять власне встановлення фактів.
Об'єктивне, правильне встановлення фактів є основою для справедливого і законного судового рішення. Експерти призначаються або самим судом, або стороною чи сторонами для надання експертного висновку. У деяких випадках перед ними стоїть завдання встановлення фактів. Вони також можуть (лише) допомагати сторонам у поданні доказів. Таким чином, експерти або доповнюють недостатні технічні знання судді, або допомагають у встановленні фактів, якщо одна зі сторін юридично зобов'язана обґрунтовувати/надавати докази. Робота експертів закінчується там, де починається оцінка фактів, яка є завданням лише судді. Це стосується навіть тих випадків, коли експерту дозволяється керувати або проводити дачу показань.
Робота експерта та його експертний висновок є надзвичайно важливими під час судового розгляду, оскільки він володіє спеціальними знаннями з питань, що розглядаються, незалежно від різного рівня переконливості експертного висновку. Тим не менш, суддя не зобов'язаний слідувати рекомендаціям експертного висновку, але суд зобов'язаний мотивувати свою думку, яка не збігається з висновком експерта. Зазвичай переважає принцип вільної оцінки доказів. Робота експерта вимагає не тільки надзвичайно високого рівня кваліфікації - рівень кваліфікації експерта повинен відповідати складності досліджуваного питання - але й незалежності та неупередженості експерта. Для дотримання цих високих стандартів та забезпечення належного процесу встановлення фактів необхідно розробити, обґрунтувати та застосувати правила, які б не лише забезпечували залучення експертів судом та/або сторонами, а й гарантували роботу експерта відповідно до конституційних принципів.
Ці рекомендації встановлюють мінімальний стандарт практики, якого повинні дотримуватися всі експерти. Також враховується той факт, що в Європі існують різні правові системи та багато різних юрисдикцій, що може накладати на експерта додаткові обов'язки та відповідальність. Експерт не може дозволити, щоб на нього впливали інші інтереси, окрім надання свідчень. Усі правила, що стосуються прав експерта та його/її ролі в судовому процесі, повинні відповідати цьому загальному принципу. Ось чому надзвичайно важливо, щоб на національному рівні (в різних правових системах) існували правила, які гарантують незалежність, неупередженість та доброчесність експерта.
У той же час існують правила, які підтримують цілеспрямоване ведення судового процесу, щоб рішення могло бути прийняте навіть за короткий і належний проміжок часу. Необхідно уникати надмірно тривалих судових процедур, оскільки вони особливо часто вимагають складного процесу встановлення фактів. Крім того, має бути передбачена чітка основа щодо фінансових наслідків підготовки експертних висновків.
Метою цих методичних рекомендацій є не відповідь на питання, чи є призначення експерта взагалі необхідним і за яких обставин відповідно до законодавства та принципів процесуального права, а надання критеріїв для правильного відбору та призначення експерта, а також для підготовки його експертного висновку та введення його в судовий процес.
Інші висновки державних або приватних експертів, які вже були підготовлені поза межами судового процесу, не входять до цих рекомендацій, навіть якщо вони можуть бути використані як докази в судовому процесі. Настанови стосуються лише дослідницької роботи експерта - незалежно від конкретного опису в конкретній національній правовій системі. Тому вони не застосовуються до випадків, коли експерт виступає як свідок або професійний свідок.
Керівні принципи було розроблено Робочою групою з якості правосуддя (CEPEJ-GT-QUAL) на основі робочого документа Анке Айлерс (член Групи, Німеччина) та дослідження Гар Єйн Нг (науковий експерт, Норвегія) про роль експертів у судових системах.
Ознайомитися з ПОВНИМ ТЕКСТОМ Керівних принципів в перекладі на українську мову можна нище або за посиланням -https://drive.google.com/file/d/1G-T99uIjmMIFdmSatW4_Rn1AF-LD4Yvj/view?usp=sharing Оригінальний текст Керівних приципів англійською мовою (Guidelines on the role of court-appointed experts in judicial proceedings of Council of Europe’s Member States) - https://rm.coe.int/168074827a
Раніше публікувалось, "Основні європейські документи, які визначають мінімальні стандарти ЄС щодо судово-експертної діяльності в державах – членах Ради Європи"
