Описується процедура відшкодування шкоди, завданої воєнними діями компенсації для українських компаній (подання позову від держави Україна до Російської федерації). Інформація підготовлена Анастасією Шевченко, керівником юридичного напрямку, ЛІГА:ЗАКОН. Дата підготовки 09.03.2022 року. Відзначимо, що відшкодування шкоди, нанесеної державі військовими діями, розпочатими іншою державою, підлягають відшкодуванню у два способи: репарація та контрибуція.
Репарація – форма матеріальної відповідальності суб'єкта міжнародного права за збитки, спричинені в результаті вчиненого ними міжнародного правопорушення іншому суб'єкту міжнародного права, зокрема відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Об'єм та характер репарацій повинні визначатися відповідно до нанесених збитків.
Контрибуція – примусові платежі або вилучення майна, що здійснюються державою, яка перемогла у війні, в іншої переможеної держави або в її населення.
Зазначимо, що в застосування репарацій чи контрибуцій можливе після завершення війни та підписання відповідних документів – мирна угода або акт про капітуляцію. Зазвичай їх стягують з країни-агресора. Найчастіше за відновлення територій та відшкодування збитків платить сторона, що програла війну.
Що робити в ситуації, коли збитки нанесено Вашому бізнесу (пошкодження майна, вимушені витрти, крадіжка мародерами тощо)? І як порахувати такі збитки?
Подання позову від держави Україна до Російської федерації
У випадках, коли йдеться про збитки окремої приватної компанії чи якоїсь окремої галузі (об'єднані вимоги), які сталися внаслідок збройного конфлікту, можна позиватися до міжнародних судових інстанцій. А в подальшому можливо розглядати варіант висунення консолідованих вимог від усіх потерпілих збитки на території України внаслідок війни.
Компенсації для українських компаній
Найпростійший шлях отримання коштів – виграти суд і отримати кошти за рахунок заарештованого майна Російської федерації за кордоном. Проте зазначимо, що Російська федерація майже ніколи в добровільному порядку не виконувала рішення міжнародних судів, а відтак треба запастися часом та витримкою, так як арешт та реалізація майна закордоном – це досить тривалий процес.
Щоб підготуватись до судового процесу про стягнення суми збитків, рекомендуємо вчинити наступні дії:
1) Розбираємось, що законодавством визначено в понятті збитків та як визначається їх розмір.
Так, згідно з положеннями ч.6. ст 20 ГК України встановлено, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, в тому числі шляхом відшкодування збитків.
Ч.2. ст.224 ГК України під збитками розуміються: витрати, здійснені стороною; втрата чи пошкодження її майна; неотримані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил провадження господарської діяльності другою стороною.
Згідно ж із ЦК України поняття збитків визначено як реальний збиток та упущена вигода. Крім того, окрім зазначених вище збитків, статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила господарське правопорушення, зараховуються: вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково виплачених матеріалів), здійснені стороною, що зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток і матеріальна компенсація моральної шкоди.
Визначення розміру відшкодування збитків здійснюється на підставі Тимчасової методики визначення розміру збитків, затвердженої ще Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи, яка і зараз слугує інформаційним джерелом для визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди.
2) Тож, які документи підтверджують наявність збитків та/чи неможливість провадити господарську діяльність із причин, у т. ч., військових дій:
• оригінали документів державних органів, що підтверджують факт обставин, на які посилається заявник із зазначенням дня їх настання;
• документи, що підтверджують настання форс-мажорних обставин, видані Торгово-промисловою палатою України;
• протоколи/рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при обласній (районній) державній адміністрації, що визнають події та їхні наслідки надзвичайною ситуацією;
• акти про пожежі;
• підтвердження Міністерства охорони здоров'я про настання епідемій; підтвердження МО, РНБО, Інформаційного центру АТО про військові дії, проведення антитерористичних операцій на певних територіях; постанови уряду про заборону експорту та імпорту товарів; підтвердження органів місцевої влади про оголошений страйк і т. п.
