24 липня 2026 року в Києві пройшов Всеукраїнский конгрес судових експертів EXPERT'2026 з девізом: Експертність. Інновації. Партнерство. На заході одним з головних був виступ заступника начальника Головного управління нормативно-правового забезпечення судово-експертної діяльності Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України Ольги Стельмах на тему: «Майбутнє інституту судової експертизи в Україні: стратегічні орієнтири Дорожньої карти з питань верховенства права». Під час виступу, спікерка наголошувала на багаторічному знайомстві з експертною спільнотою та важливості її думки для Мін'юсту; мета міністерства — «полегшення долі» експертів і комфортні умови роботи в професії. Зазначала, що безпосередньо займається нормативно-правовим забезпеченням судово-експертної діяльності. Звернула увагу, що основні виклики в нормативно-правовій площині пов'язані з євроінтеграційними процесами та реформою правової системи; стратегічним документом названо Дорожню карту з питань верховенства права. 

Три завдання Дорожньої карти щодо судової експертизи, зі слів Ольги Стельмах:

(а) наділення повноваженнями єдиного органу формування державної політики у сфері СЕД — з уточненням «не створення, а наділення»;

(б) єдиний порядок проведення експертиз, включно з єдиним переліком видів експертиз та експертних спеціальностей;

(в) врегулювання видів експертиз, які здійснюватимуться виключно державними спеціалізованими установами.

Мін'юст напрацював проєкт «Про внесення змін до закону про судову експертизу щодо уніфікації судово-експертної діяльності»; його подано до Кабміну, але 9 червня Урядовий комітет повернув документ до отримання позиції Європейської комісії, яку міністерство наразі очікує.

Зі слів, О. Стельмах, міністерство хоче почути позицію спільноти щодо спеціалізації, інформатизації та цифровізації діяльності держустанов; змін від 10 червня до Плану України (інструмент Ukraine Facility) із завданням розмежувати експертизи між приватними експертами та державними установами ... Також, окремо було звернуто увагу, що до Мін'юсту надійшло звернення від Конфедерації недержавних експертів щодо консультацій, проте проєкт уже був у Секретаріаті КМУ, але консультації планується провести тепер, у вимушеній паузі. Було запропоновано надсилати пропозиції ...

І так, підсумуємо, проєкт змін до Закону «Про судову експертизу», який у Міністерстві юстиції називають кроком до уніфікації судово-експертної діяльності, зупинився за крок до ухвалення: 9 червня Урядовий комітет повернув його до отримання позиції Європейської комісії. Аналіз документа на відповідність стандартам, нормативним документам та практикам ЄС показує, що в нинішній редакції проєкт розходиться з європейською моделлю в найпринциповіших питаннях.

Коротко, що пропонує міністерство? Законопроєкт «Про внесення змін до Закону України “Про судову експертизу” щодо уніфікації судово-експертної діяльності» оновлює базові статті профільного закону: дає визначення об’єктів експертизи, встановлює граничний строк проведення досліджень у 90 днів, запроваджує конкурси на посади керівників державних експертних установ і адміністративне оскарження рішень кваліфікаційних комісій. Водночас він закріплює за Мін’юстом затвердження правил професійної етики, ведення реєстрів експертів і методик, а також право визначати перелік експертиз, які проводитимуться виключно в державних установах. Про подання проєкту та очікування позиції Єврокомісії представниця міністерства повідомила на конгресі судових експертів, запросивши спільноту до публічних консультацій.

І так, п’ять головних недоліків ініціативи Міністерства юстиції України:

Перший і найпомітніший – у законопроєкті про «уніфікацію» немає жодного слова про акредитацію та стандарти якості. Тим часом для Євросоюзу саме незалежна акредитація лабораторій за ISO/IEC 17025 є основою довіри до експертних результатів: для ДНК-аналізу і дактилоскопії цього прямо вимагає Рамкове рішення Ради ЄС 2009/905/ЮВС, а висновки Ради ЄС 2011 та 2016 років називають акредитацію і компетентність персоналу першими складовими Європейського простору судової експертизи.

В червні 2026 року, в Україні за підтримки голови правління Фонду EFIC Павла Рибіцького і керівника групи проекту ЄС «Право-Justice» Оксани Цимбрівської для судових експертів державни установ та судових експертів, які не є працівниками державних установ було проведено 3 місячне навчання за програмою на тему: «Стандарти ISO 21043 у судовій експертизі», підготовка проводилася онлайн з 24.03.2026 по 10.06.2026 року,  загальною тривалістю 24 навчальних години. Навчання охоплювало ключові аспекти серії стандартів ISO 21043, включаючи термінологію, поводження з доказами,
експертизу, інтерпретацію та складання звітів.

Крім того, в 2025 році, міжнародні партнери України, за підтримки проекту ЄС «Право-Justice» також проводили навчання судових експертів, які не є працівниками державних успеціалізованих установ для побудові в державі ефективної системи самоврядування судових експертів і створення незалежної судової експертизи.

Другий – конфлікт функцій. Мін’юст за проєктом одночасно формує політику, регулює, контролює приватних експертів і управляє власною мережею експертних установ, тобто найбільшим постачальником послуг на цьому ж ринку. У європейській практиці такі ролі розводять: регулятор не може бути гравцем ринку і арбітром для конкурентів водночас.

Третій – межі державної монополії на експертизи визначатиме не закон, а відомчий акт. Формально проєкт виводить криміналістичні експертизи з виключної компетенції держустанов, але тут же дозволяє міністерству власним рішенням затверджувати перелік «виключно державних» видів досліджень – без жодних критеріїв у самому законі. Для правової визначеності це крок назад.

Четвертий – проєкт консервує стару систему атестації та державної реєстрації методик замість їх валідації в системах управління якістю, як це працює в лабораторіях держав – членів ЄС. Реєстрація фіксує адміністративний факт, але нічого не каже про наукову придатність методу.

П’ятий – найчутливіший політично. Проєкт передбачає науково-дослідну установу з «пріоритетом» на експертизи у кримінальних провадженнях щодо посадовців – фактично концентрацію найрезонансніших досліджень в установі під контролем виконавчої влади. Це прямо дисонує з очікуваннями Брюсселя: Звіт Єврокомісії щодо України 2025 року рекомендує надати НАБУ доступ до незалежних експертиз, а Спільна заява комісарки Марти Кос і віцепрем’єра Тараса Качки від 11 грудня 2025 року ставить другим пріоритетом «забезпечити НАБУ ефективний доступ до безсторонніх, своєчасних і високоякісних судових експертиз».

Наші публічні пропозиції Міністерству юстиції України або що має зробити Мін’юст для усунення існуючих недоліків і не очікуючи незадовільної оцінки з боку Європейської комісії?

Аналіз, виконаний за методологією оцінювання держав-кандидатів, окреслює також приблизно п’ять головних кроків.

Крок перший – вписати в закон поетапну акредитацію лабораторій через національний орган з акредитації: почати з ДНК-аналізу і дактилоскопії, де цього вимагає acquis ЄС, із реалістичним графіком на три-п’ять років. Приклади поруч: у Швеції навіть лабораторії в структурі поліції акредитовані незалежним органом Swedac, а нідерландський NFI, працюючи у сфері відання мін’юсту, будує репутацію саме на незалежності досліджень.

Крок другий – розвести функції: політику залишити міністерству, а атестацію експертів, дисципліну та етику передати незалежному колегіальному органу, де жодна група – ані відомства, ані приватні експерти – не матиме більшості.

Крок третій – критерії «виключно державних» експертиз прописати в законі, а перелік затверджувати урядовим актом з обґрунтуванням і регулярним переглядом.

Крок четвертий – замінити державну реєстрацію методик їх валідацією в акредитованих системах якості, зберігши реєстр як відкритий довідковий ресурс.

Крок п’ятий – дати НАБУ і стороні захисту гарантований доступ до інституційно незалежних експертиз та закріпити гарантії захисту експертів від тиску: без цього виконати пріоритет №2 Спільної заяви не вдасться.

Окремий крок стосується процедури. Громадські консультації, ініційовані вже після подання проєкту до Кабміну, суперечать принципам кращого регулювання, за якими працює сама Єврокомісія: заінтересовані сторони залучають на етапі розроблення, а не постфактум. Вимушена пауза до отримання позиції Брюсселя – слушна нагода це виправити.

Довідково, матеріал підготовлено на основі аналізу тексту законопроєкту та верифікованих джерел:

1. Рамкового рішення Ради ЄС 2009/905/ЮВС (EUR-Lex, CELEX:32009F0905);

2. Висновків Ради ЄС від 13–14.12.2011 та від 09.06.2016 (док. 10128/16) щодо Європейського простору судової експертизи;

3. Настанови ILAC-G19:06/2022;

4. Настанов CEPEJ(2014)14 щодо судових експертів;

5. Спільної заяви Кос–Качка від 11.12.2025 (сайт Єврокомісії);

6. Аналізу Звіту ЄК щодо України 2025 від Transparency International Ukraine;

7. Реєстру акредитацій Swedac (№ 1521) та офіційного сайту Netherlands Forensic Institute.

Важливо! Офіційна позиція Європейської комісії щодо законопроєкту станом на 25.07.2026 публічно не оприлюднена.

Раніше повідомлялося, за даними Google пошуку найвідомішим незалежним судовим експертом психологом (поліграфологом) в Україні є кандидат психологічних наук, доцент Назаров Олег Анатолійович (м. Київ)