Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів у кримінальному провадженні, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав, зокрема права на свободу та особисту недоторканність.

Запобіжними заходами є:

• особисте зобов'язання;
• особиста порука;
• застава;
• домашній арешт;
• тримання під вартою.

Найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України.

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім зазначених запобіжних заходів, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи. До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, також - поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Запобіжні заходи застосовуються в тих випадках, коли особа ще не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (діє принцип презумпції невинуватості). Тобто застосування запобіжних заходів – це не покарання, а тільки певне обмеження для особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

Запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею або судом на клопотання слідчого або прокурора за наявності обгрунтованої підозри або обвинувального акту про вчинення особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, що особа може:

• переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду;
• знищити, переховувати, або спотворити речі або документи, що мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини у провадженні;
• незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів, спеціалістів, інших підозрюваних чи обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні;
• перешкоджати кримінальному провадженню;
• продовжити вчинення чи вчинити нове кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя чи суд на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження повинен оцінити усі обставини у сукупності, у тому числі вагомість доказів про вчинення правопорушення, тяжкість покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті, вік та стан здоров′я підозрюваного чи обвинуваченого, міцність його соціальних зв′язків, наявність родини та утриманців, постійного місця роботи чи навчання, майновий стан, наявність судимостей тощо.