Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак долучилася до роботи конференції «Closed data conference 4.0: Виклики воєнного стану та відбудови», присвяченої темі відкритих даних.
Під час панельної дискусії «Захист права на доступ до відкритих даних» доповідачка нагадала, що доступ до відкритих даних у межах розгляду судом справ про доступ до публічної інформації законодавець відніс до справ незначної складності, тому до ВС їх надходить досить невелика кількість. У зв’язку із цим спостерігається певне невдоволення суспільства, оскільки мова йде про чутливий предмет для розвитку країни в цілому. Впроваджені касаційні фільтри зумовлюють необхідність доведення виключних обставин на касаційне оскарження для тих категорій справ, які підпадають під спрощене провадження (ч. 5 ст. 328 КАС України).
У цьому випадку суддя рекомендувала юристам більше працювати над правовою аргументацією, застосовувати міжнародні стандарти, міжнародну судову практику, щоб подібні справи були допущені до касаційного розгляду.
Як приклад Мирослава Білак навела адміністративну справу № 380/15492/21, у якій позивач звернувся до ДСА та просив надати йому рішення за період із 2006 по 2020 рік у текстовому форматі відкритих даних. Перед судом у цій справі постало два питання: чи зобов’язаний розпорядник, який визначив своїм внутрішнім актом певний формат оприлюднення набору даних, надавати на запит пов’язані з цим набором даних наявні у нього відкриті дані в іншому форматі; чи є створенням розпорядником нової інформації конвертація набору відкритих даних з одного формату в інший.
За наслідками розгляду справи Суд дійшов висновку, що незалежно від того, у якому з визначених постановою Кабінету Міністрів України № 835 форматі ДСА оприлюднює набір даних реєстру, вона як розпорядник володіє текстами судових рішень у текстовому форматі відкритих даних, якщо на неї не покладається надмірне навантаження, має надавати їх на запит. При цьому Суд також виснував, що конвертація даних не є створенням нової інформації. Тому розпорядник повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичного підходу до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Крім того, спікерка зазначила, що хоч у країні особливий правовий режим – воєнний стан, у рамках якого встановлені певні обмеження прав і свобод людини, це не означає, що суди не можуть перевіряти законність таких обмежень. На думку Мирослави Білак, потрібно шукати баланс між потребами держави виконати свій обов’язок щодо захисту безпеки українців та правом людини знати, тобто правом на отримання інформації. І в цьому зв’язку потрібно застосовувати «розумний підхід» у всьому за допомогою верховенства права (зокрема принципу пропорційності), яким повинні керуватися не тільки суди, а й суб’єкти владних повноважень. Водночас дороговказом для останніх якраз і виступає судова практика.
Насамкінець спікерка акцентувала, що багато залежить від юристів, громадськості і суб’єктів владних повноважень, оскільки саме їхня правова аргументація є основою судових рішень. У свою чергу судові рішення впливають на суб’єктів владних повноважень і допомагають їм ставати кращими та розвивати, зокрема, ІТ-індустрію, відкривати відповідні дані й надавати до них доступ.
Конференцію організувала Фундація DEJURE за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED) і Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI).
Фото надано організатором заходу.
