Кожну четверту суботу листопада в Україні вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років.
Цю скорботну дату ми згадуємо сьогодні в реаліях нової боротьби за виживання української нації. Через 90 років після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України росія вчиняє новий геноцид – війною. Методи путінського режиму мало відрізняються від сталінських: вбивства, терор голодом і холодом, залякування, депортації.
Історія нам каже, що до 1931 року радянська влада "колективізувала" 70% селянських господарств. У тому ж 1931 році у селян забрали майже весь вирощений урожай. У серпні 1932 року ухвалили “Закон про п’ять колосків”, яким “розкраданням” колгоспного майна вважалися навіть підібрані в полі кілька колосків. За це карали розстрілом, а більшовицькі військові загони обмежували пересування селян, забираючи в них можливість знайти харчі в іншому місці.
Пік смертності від голоду припав на першу половину 1933 року.
“Українське село було пеклом на землі — спустошеним і холодним. Виснажені, опухлі від голоду дорослі й діти помирали повільною і болісною смертю у відчаї та приниженні, оточенні мовчанням і байдужістю. Україна нагадувала гігантський концтабір — сторожові вежі, закриті кордони, смерть і безнадія”, — так описує той час Український інститут національної пам’яті.
Зерно, відібране в українських селян, радянська влада відправляла в інші республіки СРСР та за кордон. Так, експорт зерна у 1929 році становив 2,6 млн ц, у 1930-му — 48,4 млн ц, у 1931-му — 51,8 млн ц, у 1932-му — 18,1 млн ц, у 1933-му — 17,6 млн ц. Ці дані яскраво підтверджують штучність Голодомору 1932-1933 років в Україні.
З початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну на факт Голодомору та злочинів росіян, які були вчинені та вчиняються під час російсько-української війни, ми вже можемо дивитись крізь призму спеціального наміру агресора повторити злочин Голодомору-геноциду, що проявляється у масових крадіжках українського зерна на окупованих територіях, обстрілах елеваторів та припортової інфраструктури - теж задля знищення українського збіжжя.
Нині українська нація мужньо чинить спротив значно чисельнішому ворогу й розуміє, що у нас немає іншого вибору, ніж вистояти.
Ми пам’ятаємо уроки минулого, бо саме національна пам’ять робить нас сильними, незламними й гартованими історичним поступом народу, "якого правди сила ніким звойована ще не була".
25 листопада День пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років
Запаліть о 16:00 годині свічку! Вшануйте на загальноукраїнській хвилині мовчання жертв злочинного режиму, поділіться своїм теплом із захисниками України.
Ми пам'ятаємо! Ми сильні! Все буде Україна!
