З метою захисту свого особистого немайнового права, у тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, достовірно невідома.
Такий висновок, забезпечуючи єдність судової практики, сформулювала Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У справі, що розглядалася, ТОВ на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України звернулося до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірності інформації, посилаючись на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також власник інтернет-видання, у якому опублікована інформація, невідомі.
Районний суд задовольнив заяву. Апеляційний суд при повторному розгляді справи скасував рішення суду й відмовив у задоволенні заяви, оскільки не вдалося встановити власника вебсайту чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу.
Передаючи справу на розгляд ОП КЦС ВС, колегія суддів КЦС ВС зауважила, що у практиці ВС сформувалося два підходи щодо застосування абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України, а саме чи може юридична особа звертатися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
ОП КЦС ВС зауважила, що якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації (абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України).
Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч. 1 ст. 91 ЦК України).
Юридична особа має право на ділову репутацію, і таке право по своїй суті не може належати тільки фізичній особі.
З метою захисту свого особистого немайнового права, в тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може застосовувати як загальні способи захисту (гл. 3 ЦК України), так і спеціальні способи захисту особистих немайнових прав, які передбачені у гл. 20 ЦК України, зокрема вимагати спростування поширеної недостовірної інформації, дати відповідь на цю інформацію тощо.
З урахуванням принципу розумності абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України потрібно тлумачити в контексті змісту ч. 1 ст. 91 та ч. 1 ст. 94 ЦК України. Тобто оскільки юридична особа, хоча вона і є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, юридичній особі належить право на ділову репутацію, то для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
У цій справі аналіз постанови апеляційного суду свідчить, що єдиною підставою для відмови в задоволенні вказаної заяви апеляційний суд зазначив відсутність відомостей про власника вебсайту чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу.
При цьому відсутність відомостей про особу, яка поширила недостовірну інформацію, саме і є підставою для розгляду заяви про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження за правилами, визначеними розд. IV ЦПК України. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду й роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Встановивши відсутність відомостей про власника вебсайту чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу, апеляційний суд не надав оцінки оспорюваній інформації на предмет її достовірності, при цьому не з’ясувавши по суті, чи не є заінтересовані фізичні особи, яких заявник зазначив у заяві, власниками вебсайту або розповсюджувачами (авторами) відповідного матеріалу.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.
Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115750120.
