Мирова угода є ефективним інструментом для врегулювання спорів, навіть коли справа дійшла до виконавчого провадження. Це цивілізований і вигідний для обох сторін спосіб вирішити конфлікт без зайвих витрат часу.
Що таке мирова угода?
Мирова угода – це письмова домовленість, що укладається сторонами спору з метою його врегулювання на основі взаємних поступок.
Вона стосується предмету спору, регламентує права і обов'язки сторін та не має порушувати права чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Який порядок укладання?
Мирова угода, укладена між сторонами, подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше 3 денного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення вирішується судом протягом 10 днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.
Однак, суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення, у випадках якщо:
- умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
- одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
На відміну від норм цивільного та господарського процесуального законодавства, якими передбачено можливість укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, адміністративне судочинство врегульовує питання вирішення спору заявою про примирення.
Заява про примирення сторін може бути викладена у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення.
Така заява сторін подається в письмовій формі державному виконавцеві.
За результатами розгляду заяви (строк розгляду – 10 днів) суд може постановити ухвалу про затвердження умов примирення сторін виконавчого провадження.
При цьому суд не затверджує умови примирення сторін виконавчого провадження або не приймає відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, або ж виходить за межі компетенції суб’єкта владних повноважень.
Зауважимо, що мирова угода чи заява про примирення набувають юридичної сили лише після їх затвердження судом і стає підставою для закінчення виконавчого провадження.
