Верховний Суд має дієві інструменти забезпечення єдності судової практики, і слід розуміти, що за умов незмінності законодавчого регулювання змінювати вже сформовану правову позицію з того чи іншого питання можна лише у виняткових випадках, адже за кожним провадженням стоїть людська доля. Тож, ухвалюючи рішення, судді мають бути спрямовані на колективний довготривалий результат.
На цьому наголосив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко у вітальній промові під час діалогової платформи «Єдність судової практики: спроба переосмислення».
На початку свого виступу Голова Верховного Суд відзначив, що спільний з Український католицьким університетом захід починає ставати доброю традицією, наголосивши на тому, що майбутнє нашої держави залежить від того, наскільки якісною буде вища освіта.
Станіслав Кравченко нагадав, що саме в ці дні сім років тому Верховний Суд розпочав свою процесуальну діяльність. Тоді перед колективом Суду постали серйозні завдання – переоцінити підходи, що існували раніше, та запровадити нові прогресивні практики в організацію роботи. І за ці роки колективу ВС є чим пишатися. Найперше тим, що Верховному Суду зокрема й судовій системі загалом вдалося встояти в надскладних умовах війни та продемонструвати всьому світові свою здатність не лише ефективно функціонувати, а й активно розвиватися.
Водночас упродовж семи років Верховний Суд спіткали й складні виклики. Це насамперед надмірне навантаження – за весь час своєї роботи ВС розглянув 630 тис. проваджень, формуючи правові позиції, що надалі ставали орієнтиром для всіх судів у країні.
Рік тому, коли розпочався процес перемовин про вступ України до Європейського Союзу, Верховний Суд, окрім вивчення й застосування стандартів Ради Європи та рішень Європейського суду з прав людини, почав дедалі активніше вивчати практику Суду справедливості ЄС. Такий поглиблений аналіз рішень Суду ЄС, за словами Голови ВС, на сьогодні не є передчасним кроком, натомість він сприятиме більш чіткому розумінню єдиних підходів усіх держав-членів ЄС до вирішення певних правових проблем. До того ж це дає змогу узгоджувати національну судову практику з європейським контекстом.
Загалом, на переконання Голови ВС, можна констатувати позитивний активний поступ у забезпеченні єдності судової практики в питаннях, що надходять на розгляд Верховного Суду. Завдяки таким процесуальним інструментам, як розгляд справ палатами, об’єднаними палатами касаційних судів та Великої Палати, ВС вдалося вирішити сотні правових проблем, які існували десятиліттями. При цьому для Верховного Суду дуже важливо отримувати зворотний звʼязок від правничої спільноти, який допоможе досягти ще якіснішого результату.
Водночас є і численні правові питання, які не можуть бути вирішені Верховним Судом, адже не всі судові рішення підлягають касаційному оскарженню. Йдеться, зокрема, про ухвали слідчих суддів та рішення у справах про адміністративні правопорушення. З огляду на це необхідно віднайти дієві механізми забезпечення судової практики саме в таких категоріях справ, які допоможуть розв’язати цю проблему.
Підсумовуючи, Голова ВС висловив вдячність співорганізаторам заходу – Українському католицькому університету, проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду» і Програмі підтримки ОБСЄ для України в межах проєкту «Підтримка Верховного Суду та вищих судів у реалізації судової реформи та забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни».
Станіслав Кравченко також зауважив, що серед планів Верховного Суду на наступний рік важливе місце посідає подальший розвиток співпраці із закладами вищої освіти й представниками науки, що, безумовно, сприятиме як налагодженню конструктивного діалогу між представниками суддівського корпусу та академічною спільнотою, так і розвитку правничої освіти.
Від імені Українського католицького університету до учасників діалогової платформи з вітальним словом звернувся філософ, релігієзнавець, публіцист, засновник Української Гельсінської спілки, радник ректора УКУ Мирослав Маринович. Він наголосив, що всі ми, кожен по-своєму, співвідповідальні за те, що нині відбувається в Україні. І саме ця відповідальність об’єднує нас.
До ціннісних основ об’єднаної Європи, частиною якої ми прагнемо стати, належать передусім спільне благо та людська гідність. А їх гарантування неможливе без верховенства права. Тому, на переконання Мирослава Мариновича, відповідь на запитання, чи зможе Україна повноцінно ввійти в правовий простір Європи, залежить, зокрема, від суддів.
«Логіка тут проста: коли справедливість забезпечена в залі суду – менше насильства чиниться надворі. У трагічних сполохах війни нам усім, здається, стало очевидно, що ми як суспільство тільки розминаємося. Людські трагедії цієї війни відбирають у нас альтернативу: ми просто мусимо змінитися. І без зусиль судової системи ми не зможемо цього зробити», – запевнив Мирослав Маринович.
Приєднуйтеся до перегляду трансляції діалогової платформи «Єдність судової практики: спроба переосмислення» на ютуб-каналі Верховного Суду:
– день 1-й:
;– день 2-й: https://www.youtube.com/watch?v=x9D6vzae49I.
Про виступи всіх спікерів діалогової платформи «Єдність судової практики: спроба переосмислення» читайте згодом на інформаційних ресурсах ВС.
