Якщо статутом релігійної громади чітко не визначено порядку прийняття до членів громади, фіксованого членства, такими критеріями, відповідність яким може бути об’єктивно встановлена, є досягнення 18-річного віку й регулярне відвідування богослужіння, зокрема через територіальний зв’язок з релігійною громадою, тобто проживання в місцевості, де вона діє.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Позивач у цій справі – настоятель релігійної організації – звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів та статуту релігійної громади, ухваленого на цих зборах у новій редакції. На вказаних зборах було прийнято рішення, зокрема, змінити підлеглість релігійної громади в канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу Православної Церкви України.
Позов обґрунтований порушенням прав позивача на свободу совісті та віросповідання, а також тим, що рішення загальних зборів релігійної організації і нова редакція статуту останньої були прийняті за відсутності реального волевиявлення членів релігійної громади.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ВС погодився з такими висновками та звернув увагу на те, що законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, а також у питаннях членства на таких засадах: членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади; релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади в порядку, встановленому її статутом (положенням).
Суди попередніх інстанцій дослідили посилання позивача на те, що особи, які брали участь у голосуванні на зборах, що відбулися на стадіоні, не є членами релігійної громади, бо не відвідують храм, не сповідаються, не причащаються, а дійсними членами релігійної громади є ті особи, перелік яких було визначено зборами громади (360 осіб), бо саме вони відвідують храм на постійній основі та беруть участь у діяльності релігійної громади.
Суди з посиланням на п. 9 статуту релігійної громади вказали, що відсутність визначеного у статуті релігійної громади чіткого та передбачуваного порядку прийняття до членів громади, фіксованого членства, при визначенні критеріїв, яким мали відповідати члени релігійної громади, які брали участь у загальних зборах громади, що прийняли оспорювані рішення, зокрема про зміну підлеглості в канонічних питаннях, необхідно враховувати встановлені у статуті релігійної громади критерії членів парафіяльних зборів. Такими критеріями, відповідність яким може бути об’єктивно встановлена, з перелічених у п. 9 статуту є досягнення 18-річного віку й регулярне відвідування богослужіння. Позивач не стверджував, що будь-хто з тих осіб, які брали участь у зборах громади 17 червня 2023 року, не досягнув 18-річного віку.
Крім того, з огляду на відсутність даних, які б дали змогу перевірити регулярне відвідування богослужіння, суди врахували критерій територіального зв’язку, тобто проживання в місцевості, де діє релігійна громада, оскільки відповідність цьому критерію робить можливим виконання умови про регулярне відвідування богослужіння (такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 квітня 2024 року у справі № 906/1330/21).
Постанова КГС ВС від 18 березня 2025 року у справі № 911/3017/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/125946858.
