Рівненський апеляційний суд залишив без змін вирок суду попередньої інстанції, котрим 48-річного мешканця Костополя, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі — у 2005 році за вчинення умисного вбивства, засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
Апеляційний суд переглянув вирок суду попередньої інстанції, оскаржений обвинуваченим і його захисником.
Засуджений просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що місцевий суд неправильно оцінив докази у справі, не спростовані його доводи щодо невинуватості, а досудове слідство було проведене з порушенням норм процесуального законодавства. Вказав, що в основу вироку покладені показання свідків, які є їх домислами, та показання понятих, і є постійними понятими працівників поліції у різних справах і перебували у стані алкогольного сп’яніння.
Захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі просив вирок скасувати та виправдати підзахисного у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Обґрунтував свої вимоги апелянт тим, що при проведенні слідчих дій було порушено право на захист, поняті плутались у показаннях, а вилучені докази мають бути визнані недопустимими доказами.
Проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого і його захисника виступив прокурор, просив їх відхилити, а оскаржуваний вирок залишити без змін.
Прокурор вказав, що обвинувачений у полі зору правоохоронців перебуває з 16-річного віку. Починаючи з 1993 року він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, порушення недоторканості житла. У 2005 році Апеляційним судом Київської області за вчинення низки злочинів, серед яких — умисне вбивство з корисливих мотивів особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку, обвинуваченого було засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його індивідуальною власністю, з позбавленням права займатися охоронною діяльністю та займати посади, пов’язані зі зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями.
Згідно з рішенням місцевого суду у лютому 2021 року обвинувачений був знову визнаний винуватим за ч. 2 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб). Суд призначив йому покарання до 2 років обмеження волі із застосуванням ст. 75 цього Кодексу. Будучи звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, чоловік на шлях виправлення не став і вчинив особливо тяжкий злочин.
У ніч проти 26 лютого 2021 року обвинувачений з корисливих мотивів та з метою матеріального збагачення вибив бруківкою вікно у будинку 84-річної рідної тітки, яка проживає в Костополі, та проник досередини. Спершу нападник побив жінку, а потім задушив.
З будинку громадянин виніс гроші, жіночі годинники, медалі, нагрудні знаки на загальну суму 4 835 гривень, після чого виїхав до Києва, де його наступного дня затримали працівники поліції і повідомили йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
Місцевий суд постановив вирок, визнавши обвинуваченого винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України (розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень) і п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу (умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство), та за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ прийшов до висновку про залишення оскарженого обвинуваченим та його захисником вироку місцевого суду без змін з огляду на наступне.
Сторона захисту, оспорюючи фактичні обставини цього кримінального провадження та ставлячи вимогу про скасування вироку, не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, встановлених місцевим судом, із зазначенням підстав для такого скасування.
Тому апеляційний суд взяв до уваги докази, безпосередньо досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду, не надаючи їм іншої оцінки, ніж надав місцевий суд.
У матеріалах справи міститься протокол затримання обвинуваченого та проведення його особистого обшуку у присутності понятих, під час якого були виявлені ювілейні та нагрудні знаки, монети та орденська книжка на ім’я чоловіка покійної тітки, її наручні годинники та біжутерія, а також кошти в сумі 3 031 гривня.
Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні допитав судово-медичну експертку, яка проводила додаткову судово-медичну (біологічну) експертизу за клопотанням захисника, задоволене місцевим судом.
Експертка роз’яснила, що визначення родових ознак рідкої крові є дуже точним, а процедура проведення є стандартною і не допускає похибок, та вказала, що на місці вчинення умисного вбивства виявлено саме кров І групи, яка належить обвинуваченому, і це спростовує його твердження, що він має ІІ групу крові.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги захисника про порушення права на захист обвинуваченого, оскільки при затриманні 27 лютого 2021 року відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, було призначено захисника.
Окрім того, повідомлення обвинуваченого щодо перевищення службових повноважень працівниками поліції у ході його затримання у Києві було предметом перевірки під час досудового розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Так, постановою слідчого ТУ ДБР кримінальне провадження закрите у зв’язку із встановленням відсутності в діях начальника СКП ВП № 2 РУП ГУНП в Рівненській області, оперуповноваженого та слідчого цього підрозділу складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо порушень при проведенні огляду та вилучення в обвинуваченого речей та предметів, оскільки поняті, які були допитані як свідки попереджувалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Відтак для обвинуваченого суд призначив довічне позбавлення волі.
