20 січня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області розглянув адміністративну справу за позовом 44-річного мешканця Ланнівської територіальної громади до органу патрульної поліції про скасування постанови у справі про адмінправопорушення за фактом порушення правил дорожнього руху.

Підставою для звернення до суду стала постанова поліцейського, якою водія було оштрафовано за ч. 1 ст. 121 КУпАП у зв’язку з нібито відсутністю на транспортному засобі передбачених конструкцією бризковиків, що, за версією патрульного, є порушенням пункту 31.4.7 «е» Правил дорожнього руху України.

Позивач не погодився з таким рішенням, зазначивши, що транспортний засіб був укомплектований усіма передбаченими заводською конструкцією захисними елементами, а будь-які докази фактичної відсутності бризковиків відсутні. У зв’язку з цим постанова, на його переконання, була винесена без належного з’ясування обставин та без доказової бази.

Суд звернув увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок доведення правомірності рішення суб’єкта владних повноважень покладається саме на відповідача. У справах щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення орган публічної влади повинен надати належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення.

Разом із тим, матеріали справи не містили об’єктивних доказів, які б підтверджували наявність технічної несправності транспортного засобу: відеофіксації, фотоматеріалів чи інших технічних підтверджень. Суд також зазначив, що сама по собі постанова про накладення штрафу не може вважатися належним доказом вини особи, якщо її обставини заперечуються та не підтверджуються іншими доказами.

Оцінюючи зібрані матеріали у сукупності, суд дійшов висновку, що органом поліції не доведено факту порушення водієм вимог пункту 31.4.7 «е» ПДР України, а оскаржувана постанова була винесена без достатньої доказової бази та належного обґрунтування.

У результаті суд задовольнив позов, скасував постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та закрив провадження у справі. Крім того, з органу патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань було стягнуто судовий збір на користь позивача.

Хочемо наголосити, що суд послідовно забезпечує захист прав та законних інтересів громадян, вимагаючи від суб’єктів владних повноважень належного обґрунтування своїх рішень. Принцип доказовості та неупередженого розгляду справ є ключовою гарантією справедливості й правової визначеності. Суспільство має бути впевнене у тому, що суд залишається надійним механізмом захисту, у тому числі і у відносинах з органами державної влади.