Про це розмірковував суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат у своєму виступі «Трохи про ШІ в правничій сфері» на круглому столі «Штучний інтелект в діяльності нотаріуса».
Він звернув увагу на позицію, яку висловив в окремій думці (справа Quoine Pte Ltd v B2C2 Ltd) міжнародний суддя Сінгапурського міжнародного комерційного суду (SICC), який є частиною Верховного суду Сінгапуру, лорд Джонатан Г’ю Манс. Він зазначив, що закон має бути адаптований до нового світу алгоритмічних програм і штучного інтелекту таким чином, щоб отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. За його словами, ми використовуємо комп’ютери, щоб вони нам допомагали, а не ставали нашими господарями. Якщо програма зробила очевидну помилку, закон не має змушувати нас за це розплачуватися лише тому, що так «вирішив алгоритм».
Василь Крат розповів, що на одній із зустрічей із правниками, присвяченій обговоренню застосування нових інструментів у правничій професії, він порівняв ШІ із джерелом підвищеної небезпеки та застеріг від того, щоб передати суддівський розсуд ШІ. Натомість, на думку судді, вирішення справ, у яких суддівський розсуд не потрібний, не є судочинством у класичному розумінні. Тож розгляд таких справ можна передати програмі. Втім, це не можна назвати впровадженням ШІ в судочинство.
Крім того, суддя акцентував на необхідності убезпечити від експансії штучного інтелекту три ключові сфери: верховенство права, освіту та медіа. Попри значущість цих інституцій зараз тривають спроби делегувати їхні функції алгоритмам ШІ.
Василь Крат звернув увагу, що 1 лютого 2026 року набув чинності Закон України від 18 грудня 2025 року № 4742-IX «Про академічну доброчесність». Він передбачає, що в разі використання в академічному творі об’єкта, згенерованого штучним інтелектом, автор повинен повідомити про це в такому творі із зазначенням методики генерування та/або посилання на відповідну комп’ютерну програму чи її опис згідно з вимогами щодо оформлення та/або оприлюднення відповідних академічних творів, визначених відповідним суб’єктом академічної діяльності (ч. 4 ст. 8 Закону).
Доповідач зазначив, що правники давно говорили про те, що використання ШІ для створення юридичних документів (договорів, заяв чи позасудових рішень) потребує прозорості. З огляду на стандарти доброї совісті та загальноприйняті норми поведінки фахівець має повідомляти про використання ШІ.
При цьому Василь Крат зауважив, що він не хотів би опинитися в ситуації, коли лікар визначає схему лікування, радячись із чат-ботом, нотаріус готує проєкт документа виключно за допомогою програми, адвокат будує стратегію захисту, покладаючись на відповіді ChatGPT. В усіх цих випадках клієнт чи пацієнт має право знати, чия «експертиза» насправді стоїть за рішенням.
Суддя звернув увагу на резонансну статтю Бента Флівб’єрга (Bent Flyvbjerg) «Штучний інтелект як штучне невігластво» (AI as Artificial Ignorance), опубліковану на SSRN у 2024 році. Автор, зокрема, вказав, що ШІ та маячня (у сильному філософському сенсі Гаррі Франкфурта) схожі в тому, що обоє надають перевагу риториці над правдою. Вони змішують правдиві, неправдиві та двозначні твердження таким чином, що важко відрізнити одне від іншого. Штучний інтелект звучить переконливо, навіть коли він помиляється. Таким чином, сучасний ШІ більше про переконання, ніж про правду.
Василь Крат акцентував на деяких висновках у прецедентній серії судових спорів у багатьох країнах світу (США, Велика Британія, ЄС, Австралія тощо) за позовами Стівена Тейлера. Ці висновки визначили сучасний підхід до питання, чи може ШІ бути офіційним автором (винахідником) патенту. У 2018–2019 роках вчений Стівен Тейлер подав заявки на патентування двох винаходів (один стосувався системи освітлення, інший – контейнера). В обох випадках він вказав, що винахід створила його система ШІ DABUS (Device for the Autonomous Bootstrapping of Unified Sentience). Заявник стверджував, що оскільки DABUS створив винаходи автономно (без прямого втручання людини), саме машина має бути визнана винахідником. А права на патент мають автоматично перейти до нього як до власника машини. Усі вищі судові інстанції (верховні суди та патентні відомства провідних країн) відхилили заявки Тейлера з кількох ключових причин. Зокрема, суди дійшли висновку, що за чинним патентним законодавством поняття «винахідник» (inventor) за замовчуванням стосується лише фізичної особи (людини). Машини не мають правосуб’єктності. Ця справа закріпила міжнародний консенсус: штучний інтелект поки що не може бути автором (винахідником) у розумінні патентного права. ШІ розглядається лише як інструмент у руках людини.
Доповідач навів рішення Земельного суду Дармштадта (Німеччина) від 10 листопада 2025 року (справа № 19 O 527/16), що стосується підготовки ШІ висновку судово-медичної експертизи. Суд зазначив, що цивільне процесуальне законодавство передбачає: якщо експерт не складає висновок особисто та не повідомляє про це, він позбавляється права на оплату. Це правило поширюється не лише на делегування роботи третім особам (людям), а й на використання генеративного ШІ. У цій справі суд залучив як експерта професора медицини. За наданий висновок експерт виставив рахунок на суму понад 2,3 тис. євро. Однак при постановленні ухвали про розподіл витрат суд повністю відмовив у стягненні витрат за експертизу.
При цьому суд вказав, чому змістове наповнення висновку йому видалося сумнівним, що дало підстави стверджувати про його генерування ШІ. В тому числі, суд звернув увагу на постійні ідентичні повтори слів та структуру речень, що складалася майже суцільно з простих речень з однаковим початком; висновок містить помилки форматування та формулювання, які були схожі на запит для перевірки промпту (команди для ШІ) та його подальше «докручування», тощо.
Василь Крат звернув увагу, що французький юрист та фахівець із даних Дам’єн Шарлотен (Damien Charlotin) створив інтернет-ресурс AI Hallucination Cases. На ньому він відстежує судові рішення у справах у всьому світі, у яких генеративний ШІ спродукував «галюцинації». Два роки тому в ньому було лише 12 судових рішень, а сьогодні – 1093. Найбільше таких рішень у США та Канаді. Доповідач зазначив, що його здивував факт наявності у відповідному переліку рішень міжнародного комерційного арбітражу.
Суддя також навів приклади намагання сторін застосувати ШІ у практиці Верховного Суду. Зокрема, в ухвалі від 19 червня 2025 року у справі № 520/6119/23 Касаційний адміністративний суд у складі ВС зазначив, що посилання сторони на те, що вона пропустила строк звернення до суду, бо не мала вчасно доступу до платної версії ШІ, не може бути безумовною підставою для поновлення такого строку.
В іншій справі сторона захисту стверджувала, що інкриміновані засудженому зображення були надіслані створеним ним штучним інтелектом (роботом) без його відома. Однак суди врахували докази, які ні в якому разі не могли бути результатом діяльності штучного інтелекту (постанова Касаційного кримінального суду у складі ВС від 27 травня 2025 року у справі № 161/5016/21).
Касаційний господарський суд у складі ВС у постанові від 8 серпня 2025 року у справі № 925/496/24 вказав, що відповідач фактично просив суд апеляційної інстанції спростувати чи підтвердити обставини, встановлені судом першої інстанції, на підставі відповідей з окресленого питання, що згенерував ChatGPT.
А в ухвалі від 3 лютого 2026 року у справі № 340/2365/25 КАС ВС взагалі вказав, що в касаційній скарзі зазначені вигадані номери справ та дати ухвалення постанов, а посилання на сформовані висновки – неправдиві.
Тому, підсумовуючи, Василь Крат порадив слухачам:
- верифікувати інформацію – перевіряти кожне посилання на цитати;
- демонструвати прозорість – декларувати використання ШІ в документах;
- поважати конфіденційність – не завантажувати дані клієнтів у публічні чати;
- бути відповідальними – пам’ятати, що підпис ставить людина.
Презентація Василя Крата – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_SHI_Pravn_sfera.pdf
Круглий стіл «Штучний інтелект в діяльності нотаріуса» організований Нотаріальною палатою України.
