Пеня, передбачена ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», хоча й має спеціальне нормативне регулювання, але підпадає під дію загальних обмежень, встановлених КУзПБ щодо нарахування фінансових санкцій у період дії мораторію, а також після визнання боржника банкрутом.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
У справі, що переглядалася, Антимонопольний комітет України (АМК) звернувся з позовом до боржника в межах справи про його банкрутство про стягнення пені, нарахованої у зв'язку з несплатою в добровільному порядку штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Суди в задоволенні позову відмовили, посилаючись на те, що на нараховану в порядку ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пеню поширюється заборона щодо її нарахування, встановлена ч. 3 ст. 41 КУзПБ.
КГС ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій і навів такі правові висновки.
Штраф, накладений органами АМКУ, є адміністративно-господарською санкцією майнового характеру, яка полягає в покладенні на суб’єкта господарювання обов’язку сплатити до бюджету визначену грошову суму.
Такий обов’язок має публічно-правову природу, однак за своїм змістом є грошовим зобов’язанням у розумінні ст. 1 КУзПБ, оскільки передбачає обов’язок боржника сплатити визначену грошову суму відповідно до закону. Отже, штраф АМКУ не є неустойкою, а становить самостійне грошове зобов’язання публічно-правового характеру.
Пеня, передбачена ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», – це самостійна фінансова санкція публічно-правового характеру, встановлена спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції. Її застосування безпосередньо пов’язане з фактом невиконання обов’язку зі сплати штрафу, накладеного органом АМКУ, і має на меті забезпечення належного та своєчасного виконання такого обов’язку.
Тому нарахована АМКУ пеня, на відміну від нарахованого цим органом штрафу, не підпадає під визначення грошового зобов'язання відповідно до ст. 1 КУзПБ. Вона за своєю правовою природою є санкцією, пов'язаною з невиконанням грошового обов'язку, та нараховується за весь період прострочення, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи, що пеня за ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є різновидом неустойки та фінансовою санкцією акцесорного характеру щодо основного грошового зобов'язання, її нарахування на конкурсні вимоги в період дії мораторію, а також після визнання боржника банкрутом є юридично неможливим і суперечить імперативним приписам ч. 3 ст. 41, ст. 59 КУзПБ.
З огляду на те, що частина пені нарахована за період, що припадає на процедуру розпорядження майном під час дії мораторію, а решта – після визнання боржника банкрутом, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність відмови в позові АМКУ.
Постанова КГС ВС від 8 квітня 2026 року у справі № 911/1344/24 (911/899/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135844772.
