Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора, який просив скасувати судові рішення щодо засудженого за незаконну порубку 30 дерев породи сосна, що спричинило істотну шкоду державі на загальну суму 16 840,41 грн (ч. 1 ст. 246 КК України), а кримінальне провадження закрити у звʼязку з декриміналізацією злочину.

Як зазначено в постанові ККС ВС, диспозиція ч. 1 ст. 246 КК України в редакції, чинній на час вчинення інкримінованого особі діяння, передбачала кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

На час вчинення інкримінованого особі діяння, вирішуючи питання, чи є істотною (оціночне поняття) шкода, заподіяна незаконною порубкою, потрібно було в кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю та обчисленої за відповідними таксами.

Законом України від 6 вересня 2018 року № 2531-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ст. 246 КК України.

Зокрема, зазнала змін диспозиція ч. 1 цієї статті, в якій було зазначено, що кримінальна відповідальність передбачається за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

Згідно з приміткою до ст. 246 КК України в редакції Закону № 2531-VIII істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Тобто з 1 січня 2019 року діяння, в якому обвинувачується особа, перестало бути кримінально караним, оскільки заподіяна нею шкода не могла вважатися істотною.

Водночас суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги засудженого про призначення йому менш суворої міри покарання залишив її без змін, не зваживши на зміни, внесені до ст. 246 КК України.

Отже, за наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження у звʼязку зі скасуванням кримінальної відповідальності за вчинене особою кримінальне правопорушення апеляційний суд не закрив провадження, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Тож колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що вирок місцевого та ухвала апеляційного судів підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо особи за ч. 1 ст. 246 КК України – закриттю.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 601/1141/18 (провадження № 51-1850км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86505686.

За повідомленням прес-служби суду