Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько, секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олег Васьковський і судді Верховного Суду у Касаційному господарському суді В’ячеслав Пєсков і Володимир Погребняк взяли участь у ІV Національному форумі «Банкрутство та реструктуризація в Україні. Європейський вимір», який об’єднав суддів, арбітражних керуючих, науковців, представників органів державної влади та експертного середовища для обговорення актуальних проблем розвитку інституту неплатоспроможності в умовах європейської інтеграції та воєнних викликів.
У межах сесії «Європейські перспективи інституту неплатоспроможності в Україні» Олег Васьковський виступив із доповіддю на тему «Європейський вектор розвитку банкрутства крізь призму практики Верховного Суду». Він зосередив увагу на трансформації підходів до інституту неплатоспроможності та ролі судової практики у формуванні ефективних механізмів захисту прав учасників економічного обороту.
Доповідач наголосив, що господарська юрисдикція та інститут неплатоспроможності в Україні фактично розвиваються паралельно вже 35 років. За його словами, господарські суди спільно із законодавцем, арбітражними керуючими та іншими учасниками економічного ринку беруть участь у формуванні умов для стабільності економічного обороту, захисту інвестиційного клімату і зміцнення економічного суверенітету держави.
Суддя зауважив про поступову зміну сприйняття банкрутства – від «аварійної процедури» і стигматизованого явища до інструменту врегулювання економічних дисфункцій і збереження економічної активності. У цьому контексті він окреслив три ключові функції інституту неплатоспроможності: перерозподільчу, стабілізаційну та інвестиційно-довірчу. Остання, за словами доповідача, має особливе значення для формування передбачуваного й прозорого економічного середовища, у якому інвестор розуміє правила та механізми подолання кризових ситуацій.
Окрему увагу Олег Васьковський приділив євроінтеграційному напряму розвитку законодавства про банкрутство. Він зазначив, що ключовими напрямами є імплементація положень Директиви ЄС 2019/1023 про превентивну реструктуризацію, Регламенту ЄС 2015/848 щодо проваджень у справах про неплатоспроможність, а також положень Директиви ЄС 2026/799 щодо гармонізації окремих аспектів законодавства про неплатоспроможність.
У цьому контексті суддя зазначив про розвиток інституту превентивної реструктуризації, який має дозволити суб’єктам господарювання врегульовувати відносини з кредиторами ще до переходу до класичних процедур банкрутства. Він повідомив, що на сьогодні вже сформовано першу практику у справах про превентивну реструктуризацію, яка перебуває на етапі становлення та подальшого осмислення.
Значну частину виступу було присвячено проблемі тривалості процедур банкрутства. Олег Васьковський послався на рішення ЄСПЛ у справах «Фесенко проти України», «Парінов проти України», «Бурмич та інші проти України» стосовно системної проблеми строків у процедурах неплатоспроможності. Серед причин таких дисфункцій він назвав зловживання процесуальними правами, недостатню процесуальну дисципліну учасників, затягування реалізації майна та надмірну концентрацію процесуальних оскаржень.
Суддя навів як приклад справу, у якій процедура розпорядження майном тривала дев’ять років, наголосивши, що такі ситуації фактично нівелюють саму ідеологію банкрутства. За його словами, процедура неплатоспроможності має забезпечувати або відновлення платоспроможності боржника, або ефективне погашення вимог кредиторів, а не перетворюватися на механізм беззмістовного процесуального існування справи.
Також Олег Васьковський окреслив основні тенденції судової практики Касаційного господарського суду у складі ВС у справах про банкрутство. Серед них – формування підходів щодо солідарної та субсидіарної відповідальності, закриття «мертвих» або покинутих справ, протидія зловживанню процесуальними правами, проблематика заінтересованих осіб та співвідношення процедур банкрутства і виконавчого провадження.
Суддя наголосив, що ВС уже застосовує прямий механізм протидії процесуальним зловживанням через ст. 43 ГПК України. За його словами, це є одним з інструментів скорочення затяжних процедур та забезпечення реального економічного змісту процедур неплатоспроможності.
Завершуючи виступ, Олег Васьковський підкреслив особливу роль арбітражних керуючих у процедурах банкрутства, назвавши їх ключовими учасниками реалізації функцій інституту неплатоспроможності та драйверами ефективності відповідних судових процедур.
Презентація Олега Васьковського: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Evrop_vektor_rozvutky_bankr.pdf.
Про право неплатоспроможності на шляху до ЄС та майбутні зміни у процедурах банкрутства розповів В’ячеслав Пєсков під час сесії «Трансформація практики процедур банкрутства. Європейський вплив».
У доповіді суддя зосередив увагу на процесі адаптації українського законодавства до права Європейського Союзу, пояснивши значення поняття acquis communautaire як сукупності нормативних актів, судової практики та правових підходів ЄС, які мають бути сприйняті державою-кандидатом. За словами В’ячеслава Пєскова, право неплатоспроможності належить до розділу 23 «Судова влада та основоположні права» кластеру «Основи процесу вступу», а тому гармонізація процедур банкрутства є складовою євроінтеграційного процесу України.
Суддя наголосив, що одним із ключових напрямів зближення українського законодавства з правом ЄС стала імплементація положень про превентивну реструктуризацію до КУзПБ. Він зазначив, що в такий спосіб українська система права поступово наближається до європейських стандартів правового регулювання неплатоспроможності.
В’ячеслав Пєсков приділив увагу значенню преамбули директив ЄС, підкресливши, що саме в ній закладені основні орієнтири майбутнього правозастосування. За його словами, ВС уже намагається формувати підходи у сфері неплатоспроможності з урахуванням європейських правових концепцій та категорій.
Під час виступу суддя детально зупинився на нових підходах до оцінки фраудаторних правочинів. Він зауважив, що європейські підходи охоплюють не лише самі правочини, а й будь-яку свідому поведінку боржника або його контрагентів. Спікер пояснив концепцію конгруентного покриття, яка передбачає оцінку адекватності економічного відшкодування в межах спірного правочину. За його словами, якщо боржник отримав співмірне ринкове відшкодування, це може свідчити про відсутність підстав для визнання такого правочину фраудаторним.
Суддя також звернув увагу на тенденцію до пом’якшення підходів щодо пов’язаності осіб у процедурах банкрутства. Він навів приклади з європейської практики, відповідно до якої оцінка має ґрунтуватися насамперед на реальній економічній сутності операції, а не лише на формальному критерії пов’язаності між суб’єктами.
Окремий блок доповіді стосувався відповідальності керівників та членів комітету кредиторів. В’ячеслав Пєсков розповів про концепцію другого шансу, закріплену в Директиві ЄС 2019/1023, яка передбачає можливість звільнення особи від відповідальності за певних умов і відмову від автоматичного застосування санкцій без оцінки конкретних обставин.
Крім того, суддя окреслив підходи ЄС до функціонування комітету кредиторів та ролі арбітражного керуючого. Зокрема, сказав про можливість диспозитивного формування комітету кредиторів у випадках, коли його створення є економічно недоцільним, а також про розширення доступу арбітражних керуючих до інформаційних ресурсів і посилення їхньої відповідальності.
Значну увагу В’ячеслав Пєсков приділив інституту pre-pack – процедурі підготовленого продажу бізнесу до формального відкриття провадження у справі про банкрутство. Він пояснив, що в європейській моделі пріоритет надається збереженню цілісного бізнесу як функціонуючого економічного активу, а не його ліквідації шляхом розпродажу окремих активів.
Також суддя поділився спостереженнями щодо рівня дискреції суддів у процедурах банкрутства в окремих країнах ЄС, зокрема в Хорватії і Франції. За його словами, стандарти судового контролю та втручання у процедури неплатоспроможності в європейських юрисдикціях є значно ширшими, ніж в українській практиці.
В’ячеслав Пєсков резюмував, що українську систему права неплатоспроможності очікують масштабні зміни, а тому професійна спільнота вже сьогодні має готуватися до нових правових конструкцій, категорій і механізмів, які поступово інтегруватимуться в національне законодавство та судову практику.
Презентація В’ячеслава Пєскова: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Pravo_neplatospromozh_ES.pdf.
У сесії «Банкрутство окремих категорій. Воєнні реалії в Україні» Олександр Банасько висвітлив тему «Банкрутство фізичних осіб: зростання попиту під час війни» і зосередився на тенденціях розвитку інституту неплатоспроможності фізичних осіб в Україні та проблемних питаннях його застосування в умовах воєнного стану.
Виступ мав такі три основні блоки: порівняльна статистика проваджень у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, практика судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС та проблемні питання, які виникають у цій категорії справ в умовах воєнного стану.
Олександр Банасько звернув увагу на експоненціальне зростання кількості звернень фізичних осіб щодо неплатоспроможності. За даними зведеної статистики господарських судів України, у 2021 році надійшло 1 157 таких заяв разом із заявами фізичних осіб – підприємців, тоді як у 2025 році – 2 831. Суддя зазначив, що після просідання у 2022 році, спричиненого початком повномасштабного вторгнення та тимчасовим призупиненням роботи окремих судів, у 2024–2025 роках спостерігається виразна позитивна динаміка надходжень таких заяв до господарських судів.
Він також порівняв наведену статистику з показниками деяких європейських країн, зазначивши для прикладу, що в Польщі щороку розглядається 20–25 тис. справ про неплатоспроможність фізичних осіб, а в Німеччині – понад 100 тис. На думку судді, це свідчить про те, що інститут неплатоспроможності фізичних осіб в Україні перебуває лише на початковому етапі свого розвитку, а кількість таких справ вірогідно має очевидний резерв для зростання в найближчій перспективі.
Говорячи про судову практику, Олександр Банасько наголосив, що добросовісність боржника є ключовою умовою застосування процедур неплатоспроможності фізичної особи. Він нагадав позицію судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у справі № 903/806/20, відповідно до якої правом на звільнення від боргів і відновлення платоспроможності може скористатися лише чесний і сумлінний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов’язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення вимог кредиторів.
Спікер наголосив на тому, що за європейськими стандартами застосування процедур неплатоспроможності це привілей для добросовісного боржника.
Суддя підкреслив ключову роль арбітражного керуючого у процедурі реструктуризації боргів. Саме керуючий реструктуризацією, за його словами, забезпечує підготовку плану реструктуризації, який має враховувати економічно обґрунтовані пропозиції сторін, а надалі подається на схвалення зборам кредиторів та для затвердження – суду.
Серед важливих правових позицій ВС Олександр Банасько згадав позиції у справах № 921/39/21 щодо дій суду у випадку, коли після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи конкурсні кредитори не подали заяв із грошовими вимогами; № 910/6639/20 – щодо мети подання декларації про майновий стан і системного тлумачення поняття «член сім’ї боржника»; № 902/221/22 – щодо підвищеного стандарту доказування вимог, підтверджених борговою розпискою; № 916/1456/21 – щодо основної винагороди приватного виконавця як грошового зобов’язання, а також у справі № 921/542/20 щодо природи валютного кредиту та особливостей реструктуризації такої заборгованості.
У частині процесуальних питань суддя звернув увагу на справу № 5023/5722/11 (922/3331/20), у якій ВС зазначив, що фізична особа – підприємець не позбавляється права звернення до суду під час процедури погашення боргів. Також було згадано справу № 922/4460/21 щодо касаційного оскарження ухвал про затвердження плану реструктуризації.
Окремий блок виступу був присвячений проблемним питанням, що виникають під час розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб в умовах воєнного стану. Ішлося, зокрема, про боржників, які є внутрішньо переміщеними особами, військовослужбовцями, перебувають за кордоном або щодо яких застосовано санкції.
Олександр Банасько навів приклади із судової практики щодо визначення територіальної юрисдикції справ за участю внутрішньо переміщених осіб, розгляду заяв боржників, які перебувають за кордоном (справи № 924/819/24, № 903/901/24 та № 904/5467/23 та ін.), а також розповів про практику щодо військовослужбовців (справи № 911/2634/22 і № 916/2660/23).
Також суддя зауважив про відсутність належного правового регулювання щодо реалізації знищеного чи пошкодженого майна, майна на непідконтрольній Україні території, за кордоном або вилученого для військових потреб.
Суддя приділив увагу актуальній проблемі внесення змін до вже затвердженого плану реструктуризації боргів у разі заявлення кредиторських вимог іншими кредиторами після його затвердження. Він зазначив, що поки що практика судів першої та апеляційної інстанцій із цього питання є різною, та поінформував про те, що ВС відкрив касаційне провадження у справі № 918/174/25, в якій наявна зазначена вище проблема, що має нарешті має бути вирішена.
На завершення Олександр Банасько наголосив, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб має залишатися механізмом для добросовісного боржника, а питання її вдосконалення та спрощення потребує насамперед зміни законодавчого регулювання.
Презентація Олександра Банаська: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Bankrutstvo_fiz_osib.pdf.
У межах сесії, присвяченої правовому статусу арбітражного керуючого у процедурах банкрутства, Володимир Погребняк зосередив увагу на розвитку професії арбітражного керуючого, посиленні його ролі у процедурах неплатоспроможності та викликах, які супроводжують розширення професійної автономії й відповідальності.
Суддя наголосив, що специфікою відносин неплатоспроможності є участь у них арбітражного керуючого як особливого суб’єкта, аналогів якому немає в інших видах проваджень. За словами Володимира Погребняка, правовий статус арбітражного керуючого – складний, багаторівневий і комплексний, адже він безпосередньо впливає як на майновий стан боржника, так і на процес задоволення вимог кредиторів.
У своєму виступі суддя порушив питання щодо природи статусу арбітражного керуючого у процедурах банкрутства, звернувши увагу на дискусії щодо того, чи є він представником боржника, кредиторів, держави або ж феноменом sui generis. На його переконання, арбітражний керуючий має залишатися безстороннім та об’єктивним професійним учасником процедури, здатним забезпечити досягнення оптимального економічного результату.
Володимир Погребняк також акцентував, що посилення інституційної спроможності професії неминуче супроводжується посиленням відповідальності арбітражних керуючих – цивільно-правової, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної. Спікер зауважив про необхідність збереження незалежності арбітражного керуючого від впливу окремих учасників провадження, наголосивши на важливості прозорих механізмів автоматизованого відбору та формування єдиних професійних стандартів.
У виступі також ішлося про розвиток самоврядування арбітражних керуючих і роль Національної асоціації арбітражних керуючих України у формуванні професійної політики й участі в підготовці законодавчих змін. Суддя закликав професійну спільноту активніше долучатися до роботи профільних робочих груп та обговорення реформ у сфері неплатоспроможності.
Володимир Погребняк також звернув увагу на впровадження аналітичних інструментів і технологій штучного інтелекту у сфері банкрутства. Він зазначив, що сучасні масиви економічних і фінансових даних потребують нових підходів до аналізу, наголосивши на необхідності критичного використання таких інструментів у судовій та професійній практиці.
Говорячи про процедури неплатоспроможності фізичних осіб, суддя підкреслив, що їхня соціальна функція потребує особливо уважного підходу до оцінки добросовісності боржника, оскільки між інтересами кредиторів та необхідністю надати особі можливість відновити фінансову спроможність має зберігатися справедливий баланс.
Завершуючи виступ, Володимир Погребняк відзначив зростання професійного рівня арбітражних керуючих і висловив переконання, що подальший розвиток професії має супроводжуватися посиленням її самостійності, відповідальності та інституційної спроможності.
Захід організувала Національна асоціація арбітражних керуючих України за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice».
Фото надали організатори.
