Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська взяла участь у XVIII Kyiv Criminal Law Forum. Під час бліц-інтерв’ю і панельної дискусії «Правосуддя та безпека в умовах глобальних викликів» суддя детально проаналізувала низку системних процесуальних питань правозастосовної практики, пов'язаних із доказуванням, застосуванням заходів примусу та дотриманням професійних стандартів.
Розглядаючи дискусійне питання щодо наявності обвинувального ухилу в кримінальному процесі, Олександра Яновська зазначила, що певна початкова асиметрія закладена в самій правовій природі судочинства. Сторона обвинувачення завжди здійснює перші процесуальні кроки – повідомляє про підозру, проводить затримання чи ініціює заходи примусу. Функція судового контролю полягає саме в компенсації цієї первинної ініціативи та забезпеченні належного балансу прав учасників провадження.
Високий відсоток задоволення клопотань про обрання запобіжних заходів (понад 80 %) є загальносвітовою тенденцією, оскільки суди спираються на конкретні фактичні дані про причетність особи, надані прокурором. Водночас спікерка наголосила, що ефективність судового контролю прямо залежить від активності захисту. В межах принципу змагальності адвокатам недостатньо пасивно покликатися на презумпцію невинуватості. Сторона захисту зобов’язана протиставляти доводам прокурора конкретні факти й докази, що здатні підривати позицію обвинувачення.
Значну увагу під час дискусії було приділено використанню цифрових даних, скриншотів та інформації з відкритих джерел (OSINT), які стали основою доказової бази у справах про воєнні злочини і злочини проти національної безпеки.
Олександра Яновська закликала диференціювати підходи до оцінювання таких джерел, чітко розрізняючи інформацію з публічних платформ та дані, отримані внаслідок втручання у приватне життя (наприклад, приватне листування). У першому випадку судам слід уникати надмірного формалізму. У другому – ланцюжок отримання доказів і дотримання процесуальних гарантій мають перевірятися за найсуворішими стандартами судового контролю.
У контексті стрімкого розвитку технологій штучного інтелекту та ризиків цифрових фальсифікацій суддя констатувала, що на сьогодні ні суди, ні експертні установи не спроможні гарантувати абсолютну автентичність кожного файлу. З огляду на це визначальним залишається принцип оцінювання доказів у їх сукупності: жоден цифровий артефакт не може самостійно вирішувати долю справи, якщо він не підтверджується іншими взаємопов'язаними та релевантними матеріалами провадження.
Інститут заочного правосуддя у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів є суттєвим викликом, оскільки адвокат змушений будувати стратегію захисту за відсутності прямого контакту з клієнтом. Олександра Яновська виділила дві ключові проблеми цієї процедури, що потребують законодавчого врегулювання: неефективність повідомлень через друковані ЗМІ чи вебсайти для осіб, які перебувають за кордоном, і необхідність забезпечення безумовного права на перегляд вироку в разі фізичної появи особи в межах юрисдикції України.
Водночас спікерка позитивно відзначила роботу захисників (зокрема, системи безоплатної правової допомоги), чиї ґрунтовні касаційні скарги у справах in absentia є запорукою реалізації права на справедливий суд і забезпечення легітимності судових рішень перед міжнародними інституціями.
Спираючись на практику Європейського суду з прав людини, суддя нагадала, що суд згідно із загальним правилом не втручається у приватні відносини адвоката й клієнта, проте зобов’язаний реагувати на очевидну неефективність правничої допомоги. Основними її маркерами є відкриті суперечності між позиціями адвоката і підзахисного, а також системна пасивність захисника. Формулювання «на розсуд суду» з боку захисту щодо суттєвих клопотань процесуальних опонентів є неприпустимим, оскільки свідчить про відсутність сформованої правової позиції та нівелює сутність захисту.
Форум організувала Всеукраїнська громадська організація «Асоціація адвокатів України».
