Систематичні неявки належним чином повідомленої сторони захисту в судові засідання свідчать про її свідоме зловживання своїми процесуальними правами, безпідставне затягування судового процесу та перешкоджання розгляду кримінального провадження в розумні строки,враховуючи закінчення перебігу строківдавності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України. У касаційній скарзі захист зазначав, що апеляційний розгляд відбувся без участі обвинуваченого та його захисника, незважаючи на обґрунтоване клопотання сторони захисту про його відкладення.
Залишаючи без зміни ухвалу апеляційного суду, Верховний Суд вказав, що добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи з конституційних положень, означає, що зловживання правом є спотворенням правосуддя, коли той чи інший учасник судового провадження надає своїм діям видимість юридичної правильності, натомість насправді використовує в цілях, які є протилежними тим, задля досягнення яких закон наділяє їх відповідними процесуальними правами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема аудіозаписів судових засідань апеляційного суду, учасники справи під час неодноразових (понад 9) відкладень судових засідань в суді апеляційної інстанції заявляли про зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами. Крім того, представник цивільного позивача звертався до суду з письмовою заявою про визнання дій обвинуваченого такими, що спрямовані на затягування процесу, а представник потерпілих – із заявою про зловживання процесуальними правами. Звертаючись із клопотанням до апеляційного суду про чергове відкладення судового засідання через перебування підзахисного на стаціонарному лікуванні, захисник не долучив підтверджуючих документів. До того ж сам захисник не з’явився до суду апеляційної інстанції, не повідомив суд про поважність причин свого неприбуття, чим, на переконання колегії суддів, допустив неналежне представлення інтересів обвинуваченого в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності сторони захисту, беручи до уваги той факт, що в цьому випадку участь сторін кримінального провадження є необов’язковою, обвинувачений та його захисник належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду й не надали доказів щодо поважності причин своєї неявки, при цьому інші учасники провадження наполягали на розгляді апеляційних скарг за відсутності сторони захисту, яка вчиняє умисні дії, спрямовані на затягування розгляду справи.
Колегія суддів ККС ВС зазначила, що систематичні неявки обвинуваченого та його захисника в судові засідання апеляційного суду свідчать про їхнє свідоме зловживання своїми процесуальними правами, оскільки призвели до безпідставного затягування апеляційного розгляду та перешкоджали розгляду кримінального провадження в розумні строки, враховуючи закінчення перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначених приписами ст. 49 КК України.
Постанова ККС ВС від 4 червня 2026 року у справі № 947/21679/23 (провадження № 51-1017км26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137226650.
