Та зобов’язав відповідачку не чинити перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, знести металеву огорожу і навісний металевий замок, забезпечивши власникам квартир вільний доступ до спільної території біля будинку.
Колегія суддів переглянула рішення суду попередньої інстанції, оскаржене позивачкою, яка в апеляційній скарзі просила його скасувати й ухвалити нове рішення — про задоволення позовних вимог.
Проти задоволення апеляційної скарги заперечила відповідачка. У відзиві вона вказала, що позивачка не має права на частину земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, оскільки державна реєстрація таких прав відсутня.
Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги позивачки, зважаючи на наступне.
Суду відомо, що сторони у справі проживають в одному багатоквартирному будинку, в якому позивачці на праві спільної часткової власності належить квартира, а відповідачка є одноосібною власницею іншої квартири.
Згідно з рішенням виконкому міської ради здійснено розподіл земельної ділянки (прибудинкової території) кожному співвласникові багатоквартирного будинку відповідно за займаної житлової площі.
Позивачка звернулася з цим позовом до відповідачки, оскільки остання встановила металеву сітчасту загорожу впритул до зовнішньої стіни будинку по периметру своєї квартири, закриту на навісний замок, чим порушує право інших співвласників будинку на обслуговування свого майна та перешкоджає доступу аварійних служб до місця можливої аварії без фізичного руйнування самовільно встановленого паркана, оскільки у загородженій зоні знаходиться вузол вводу газової магістралі.
Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології та благоустрою міської ради не надавало відповідачці дозволів або погоджень на встановлення будь-яких огорож, парканів або інших обмежувальних конструкцій на території, яка обслуговує багатоквартирний житловий будинок.
Стосовно відповідачки винесено приписи на усунення виявлених порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Типових правил благоустрою території населеного пункту.
Апеляційний суд, не погодившись із висновками, на які вказав суд попередньої інстанції при ухваленні оскарженого позивачкою судового рішення, ухвалив рішення про його скасування, зважаючи на вимоги чинного законодавства та обставини справи.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України).
Співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Як роз’яснено Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 442/1888/23 (провадження № 61-7526св24), використання прибудинкової території має відбуватися за її призначенням; створення на прибудинковій території певних об’єктів (зокрема, бетонні сходи, пандус з бетону, бруківка, що прилягає до сходів та пандусу) має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови що такі об’єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку; право спільної власності багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками за їх згодою, а тому створення на прибудинковій території певних об’єктів вимагають погодження співвласників (див. подібний висновок у пунктах 75-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175цс20)).
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 621/2300/16-ц (провадження № 61-6391св20) зазначено, що: «із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного Кодексу України вбачається, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 є особливим об’єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 757/13549/16-ц (провадження № 61-12973св23) вказано: «виникнення права на земельну ділянку у власника квартири та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку пов’язане із набуттям у власність самої квартири або нежитлового приміщення, земельна ділянка при цьому не виступає самостійним об’єктом правочину, пов’язаного із переходом права власності на квартиру або нежитлове приміщення. Отже, сама по собі відсутність реєстрації за власником квартири або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку права власності на земельну ділянку не позбавляє його права на захист своїх прав на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія».
Позивачка у справі, яку переглянув Рівненський апеляційний суд, належними і допустимими доказами довела встановлення відповідачкою металевої сітчастої огорожі, що межує з багатоквартирним будинком, всередині якої знаходиться вузол вводу газорозподільної труби в будинок.
Влаштування огорожі відповідачка провела без отримання згоди усіх співвласників багатоквартирного житлового будинку, зокрема позивачки.
Такими протиправними діями відповідачка створює перешкоди у користуванні іншими мешканцями прибудинковою територією житлового будинку, а також вільного доступу до зовнішніх конструкцій будинку, що є спільною власністю мешканців цього будинку.
Зважаючи на те, що прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об’єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку й належних до нього будівель та споруд і має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлений позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягає до задоволення.
Апеляційний суд зобов’язав відповідачку знести металеву огорожу і навісний металевий замок, забезпечивши вільний доступ мешканців до спільної території біля будинку.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2026 року у справі № 568/1323/25 (провадження № 22-ц/4815/1236/26).
