Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігор Дашутін виступив з доповіддю на тему «Критичність підприємств та бронювання військовозобов’язаних: від адміністративного рішення до судового контролю» під час заходу «Бронювання військовозобов’язаних – 2026: нові правила з 1 липня, перехідний період та ризики після 1 вересня: що має зробити бізнес сьогодні, щоб не втратити працівників завтра».
За словами спікера, тема визначення критичності підприємств та бронювання військовозобов’язаних перебуває на перетині кількох важливих інтересів. З одного боку, це безумовна потреба забезпечувати обороноздатність країни та поповнювати Збройні Сили України. З іншого – необхідність підтримувати економіку, критичну інфраструктуру, енергетику, медицину, транспорт та інші сфери, без яких стійкість держави перед агресією була б поставлена під загрозу. Третя складова – правова.
З погляду адміністративної юстиції, на думку спікера, це питання варто розглядати ширше: не лише через призму того, хто і за яких умов підлягає бронюванню, а крізь увесь юридичний ланцюг. Йдеться про шлях від рішення щодо критичності підприємства та бронювання конкретного працівника до судового контролю за такими рішеннями.
У цьому контексті доповідач насамперед звернув увагу на статус підприємства як адміністративне рішення. Перш ніж порушувати питання про бронювання конкретного працівника, зауважив очільник КАС ВС, у більшості випадків необхідно з’ясувати головне: чи є саме підприємство критично важливим для економіки, забезпечення життєдіяльності населення або потреб ЗСУ та інших військових формувань.
Саме тому процедура визначення критичності не може сприйматися лише як внутрішня управлінська процедура держави. Рішення про надання статусу, відмову в його наданні, підтвердження чи втрату такого статусу безпосередньо впливає на можливість підприємства бронювати працівників і продовжувати безперервну діяльність.
У 2026 році це питання набуло особливої актуальності через чергові зміни в механізмах бронювання та визначення критично важливих підприємств. Тож перед адміністративними судами постає принциповий виклик: наскільки може поширюватися дискреція органу, який визначає критичність підприємства.
На думку Ігоря Дашутіна, відповідь на це запитання має бути чіткою: суд не повинен замість міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи обласної військової адміністрації визначати, яке підприємство є критично важливим для відповідної галузі або територіальної громади. Це не функція суду, проте наявність дискреції не виключає судового контролю.
Наступне питання, яке порушив доповідач, стосувалося бронювання конкретного військовозобов’язаного. Він звернув увагу на ключові правові позиції Верховного Суду, зокрема, розглянув постанову від 22 травня 2023 року у справі № 260/1851/22. У цій справі ВС розмежував два різні правові інститути — бронювання військовозобов’язаного та звільнення з військової служби. ВС керувався тим, що бронювання за своїм змістом стосується саме військовозобов’язаних і є підставою для відстрочки від призову.
У постанові від 3 жовтня 2024 року у справі № 160/17962/23 ВС розглянув питання реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації. Для цієї категорії спорів, як зауважив спікер, принциповим стає питання, чи є передбачена законом підстава для відстрочки взагалі. Це дуже практичний висновок, адже в цій категорії справ час іноді має не менше юридичне значення, ніж сам документ, зауважив голова КАС ВС.
Ще одна складова, на якій акцентував Ігор Дашутін, – цифровізація. Нині значна частина процесів бронювання відбувається через електронні системи, а дані про військовозобов’язаного формуються шляхом взаємодії різних державних реєстрів. Це значно спрощує процедуру, але водночас породжує нову хвилю потенційних адміністративних спорів.
На переконання спікера, тут повинен діяти фундаментальний принцип: цифровізація адміністративної процедури не може знижувати рівень правового захисту особи. Алгоритм — це лише інструмент діяльності держави, який не може бути самостійним виправданням для незаконних рішень. Людина не повинна автоматично мати негативні наслідки лише тому, що державні інформаційні системи несвоєчасно або некоректно обмінялися інформацією. На його думку, саме цей напрям у найближчий період буде одним із найбільш актуальних для формування подальшої практики адміністративних судів.
Очільник КАС ВС наголосив, що судова практика у сфері бронювання вже окреслила певні правові орієнтири, натомість спори щодо визначення, підтвердження та скасування статусу критично важливих підприємств лише формуються. І це закономірно, адже нормативне регулювання змінюється надзвичайно динамічно.
У 2026 році переглядаються критерії, процедури підтвердження статусу, вимоги до підприємств, механізми контролю та інформаційної взаємодії. Через це найближчим часом перед адміністративними судами дедалі частіше поставатимуть питання щодо:
- правомірності відмови у визначенні підприємства критично важливим;
- належності мотивування таких рішень;
- процедури підтвердження або втрати статусу;
- наслідків зміни критеріїв для вже набутого статусу;
- співвідношення рішень різних державних органів;
- наслідків помилок у державних реєстрах;
- ефективних способів судового захисту.
Саме в цих спорах поступово визначатиметься межа між адміністративною дискрецією та судовим контролем. У цих умовах особливого значення набуває єдність судової практики, за забезпечення якої відповідає Верховний Суд. Правові висновки касаційної інстанції мають сформувати чіткі орієнтири для судів, державних органів, адвокатів, бізнесу і громадян, адже передбачуваність правозастосування – це фундаментальна складова верховенства права.
На завершення спікер наголосив, що розглянута тематика утворює цілісний ланцюг взаємопов’язаних правовідносин. Усе починається з державних критеріїв, які адміністративний орган застосовує до конкретного підприємства. Це дає бізнесу можливість бронювати працівників, що, відповідно, створює юридичні наслідки для конкретної людини. Якщо ж на будь-якому з етапів виникає питання щодо законності рішення – з’являється судовий контроль.
На кожному із цих етапів існують свої межі: адміністративної дискреції, втручання держави у права особи та судового контролю.
Безумовно, в умовах війни держава потребує достатньо широких повноважень для ухвалення складних рішень. Проте сила правової держави полягає в тому, що й у найскладніші часи кожне рішення має залишатися законним. І саме адміністративна юстиція повинна забезпечувати наявність цих меж.
Під час заходу учасники обговорили практичне застосування нових правил бронювання військовозобов’язаних, що набрали чинності 1 липня 2026 року. Зокрема, увагу зосередили на особливостях перехідного періоду до 1 вересня, нових критеріях визначення критично важливих підприємств та порядку підтвердження їхнього статусу. Також окрему увагу приділили судовій практиці у спорах щодо рішень органів державної влади в цій сфері.
Захід організував Комітет Асоціації правників України з військового права, військової юстиції та захисту прав ветеранів.
