Сьогодні, коли тема реформування судової системи України набуває нових обертів, слід враховувати попередній досвід судової реформи, яку Кабінет Міністрів Ради Європи оцінював через процедуру виконання рішень Європейського суду з прав людини. Така процедура спрямована на дієвість принципу розподілу влад, посилення конституційних гарантій незалежності суддів (незмінюваності суддів на практиці) та визначення процедур і критеріїв відповідальності суддів. Про це заявив керівник відділу Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Павло Пушкар у своєму виступі під час презентації Щорічної доповіді Вищої ради правосуддя про стан забезпечення незалежності суддів в Україні за 2019.
«Звісно, не можна не звернути увагу на поширену медійну риторику стосовно того, що реформа судової системи необхідна, оскільки існує низький рівень довіри до судів та правосуддя, – зауважив Павло Пушкар. – Але чи можна тільки на рейтингах будувати судову реформу та обґрунтовувати її необхідність?»
Непослідовна судова реформа, реформа дуже складного механізму судового захисту при невиваженості вжитих заходів, на думку представника РЄ, може остаточно знищити суд як стрижень легітимності державної влади та закону. «Видається, що без виважених, глибоко продуманих кроків на основі системного та всебічного аналізу реального стану судової системи, за якими можна побудувати стратегію судової реформи та визначити її етапність, заплановані зміни не призведуть до очікуваних результатів, якими є не тільки рівень «довіри» чи «недовіри». Це досить відносні поняття неюридичного характеру. Реальні показники дієвості судової системи – легітимність, ефективність та доступність правосуддя для громадян, тобто оцінювати варто радше послуги зі здійснення правосуддя, які надає судова система», – сказав Павло Пушкар.
Він відзначив той факт, що Міжнародний валютний фонд, оцінюючи необхідні заходи стосовно надання кредиту Україні, визнав реформу судової системи відповідно до «Європейських стандартів» та «висновків Венеційської Комісії» архіважливим кроком до виконання вимог кредитування. Подібна позиція, за словами Пушкаря, і у ЄС. На думку обох міжнародних партнерів України, судова реформа має базуватися на «європейських стандартах здійснення правосуддя».
«Про які європейські стандарти йдеться? Ними є структурна незалежність судової гілки влади, незмінюваність суддів та механізми, гарантії забезпечення цих принципів на найвищому рівні. Зокрема, убезпечення від свавільного звільнення або неправомірності відповідальності судді, наявність «функціонального імунітету» і захисту від необґрунтованого переслідування за дії, вчинені при здійснення правосуддя», – зауважив керівник відділу Департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального Директорату з прав людини та верховенства права РЄ.
Про ці стандарти, нагадав він, неодноразово йшлося в контексті змін до законодавства і в рішеннях та висновках Консультативної ради європейських суддів, зокрема у висновку «Про місце судової влади та її взаємини з іншими гілками державної влади в сучасному демократичному суспільстві». Те саме стосується й фактично всіх висновків Венеційської комісії стосовно судової реформи в Україні за останні майже 25 років, зокрема й останнього висновку стосовно Закону № 1008/193-XI.
«Не можна не зазначити про важливу реакцію України на найвищому конституційному рівні на обґрунтовану та конструктивну критику щодо недотримання цих стандартів. Зокрема, рішення Конституційного Суду України і щодо реформи 2016 року, і щодо реформи 2019 року будуть обговорюватися під час засідань Кабінету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) у вересні 2020 року. КМРЄ звертатиме увагу на попередню оцінку заходів загального характеру у справі Олександра Волкова щодо законодавчих змін до системи судоустрою, вже висловлену у вересні 2019 та березні 2020 років», – повідомив Павло Пушкар.
За його словами, окрім рішень КСУ стосовно судової реформи 2016 та 2019 років, а також щодо питань кримінальної відповідальності суддів, предметом обговорення КМРЄ буде і проект закону № 3711 та консультативні висновки ВРП стосовно принципів незалежності судової влади.
Павло Пушкар висловив переконання в тому, що принципи незалежності судової влади, такі, як принцип розподілу влади (що, зокрема, убезпечує від втручання представників виконавчої та законодавчої влади у діяльність судової) або принцип незмінюваності суддів (через заборону «перегляду» чітко встановлених гарантій «незмінюваності суддів»), мають бути недоторканними. «Ці принципи можуть виглядати як досить теоретичні ідеали, але вони є невід’ємними стандартами незалежності суддів. На них прямо посилаються у своїй практиці ЄСПЛ і КМРЄ (зокрема, у рішеннях у справах Бака та Волкова). Вони є обов’язковими вимогами практики ЄСПЛ і його рішень, що перебувають у процесі виконання. Відмова від цих базових стандартів, нехтування ними в контексті судової реформи можуть призвести до непередбачуваних системних наслідків, явного негативного впливу на незалежність суду, створення структурної проблеми в системі судоустрою. Саме тому вони є предметом розгляду КМРЄ в процедурі виконання рішення у групі справ Олександра Волкова», – наголосив Павло Пушкар.
Він порівняв відмову від таких принципів з реконструкцією будинку та знесенням «несучих» конструкцій або неналежним формуванням фундаменту конструкції, зауваживши: «Без цих невід’ємних архітектурних елементів будова або відразу, або поступово руйнуватиметься».
Постійна змінюваність правової площини, в якій існує судова система, вважає представник РЄ, може створювати загрози незалежності здійснення правосуддя. Деякі країни в цьому аспекті створюють додаткові запобіжники на шляху постійних змін до законодавства – діалог з судовою владою щодо будь-яких змін до судового устрою, мораторії на внесення змін до законів, що регулюють ці питання, вплив судової влади на прийняття рішень стосовно змін (як-от консультативні висновки та створення парламентських процедур для того, щоби такі висновки були обов’язково взяті до уваги в законотворчому процесі), прийняття конституційних законів з ускладненою процедурою внесення змін тощо.
Негативні наслідки постійних неструктурованих змін без зазначених запобіжників можна побачити на прикладі України: перший із таких наслідків – недоукомплектованість судів та зростання навантаження судової системи.
«Судова незалежність приносить користь суспільству в цілому, захищає особу та посилює можливість реалізувати свої права, а також підвищує довіру громадськості до судової влади. Таким чином, судова незалежність створює передумови віри, що можливість отримати справедливе та рівноправне ставлення з боку закону є реальною і що такий підхід працює, посилюючи стимули поважати результати судового процесу та судового розгляду, виконувати судові рішення та дотримуватися приписів суду. Саме ці показники є показниками довіри до судової системи, її легітимності в очах суспільства», – резюмував Павло Пушкар.
