Понад 5 тис. розглянутих процесуальних звернень кримінального судочинства та про адміністративні правопорушення – такими є показники діяльності Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за першу половину 2023 року. Таким чином, показники діяльності ККС ВС фактично повернулися на той рівень, який був 2021 року, до повномасштабного вторгнення рф в Україну. Крім того, в період дії воєнного стану ВС висловив низку позицій, пов’язаних з особливостями застосування норм матеріального та процесуального кримінального права.
Про це розповіла суддя Верховного Суду в Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська під час правового онлайн-практикуму.
Доповідачка звернула увагу на те, що значно зросла кількість подань / клопотань про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого: якщо в першому півріччі 2021 року ККС ВС розглянув 314 таких клопотань і подань, то за пів року 2022 року – 2004. Водночас 50 % подань і клопотань задовольняється.
Крім того, зауважила Олександра Яновська, основною підставою для скасування в касаційному порядку судових рішень у кримінальних провадженнях (майже у 90 % випадків) є істотне порушення кримінального процесуального закону.
Спікерка також проаналізувала правові позиції, висловлені ККС ВС під час воєнного стану. Так, зокрема, в постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 759/5737/17 (провадження № 51-2899км20) йдеться про те, що є підривною діяльністю проти України в контексті ст. 111 КК України (державна зрада).
ККС ВС робив висновки і в кримінальних провадженнях щодо колабораційної діяльності. В одній зі справ касаційна інстанція констатувала, що за колабораційну діяльність (ч. 1 ст. 111-1 КК України), вчинену вчителем української мови не у зв’язку з навчальною та виховною діяльністю учнів, призначення основного покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, строком на 10 років є обґрунтованим. Це аргументовано як безальтернативним характером цього покарання у санкції ч. 1 ст. 111-1 КК України, так і дискреційними повноваженнями суду призначати або позбавлення права обіймати певні посади, або позбавлення права займатися певною діяльністю, а також тим, що вчитель був звільнений з посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
ВС дійшов висновку, що покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може призначатися як щодо осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і щодо осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність (постанова від 4 квітня 2023 року у справі № 295/5493/22, провадження № 51-791км23).
Також ККС ВС поповнив судову практику позиціями у провадженнях щодо військових кримінальних правопорушень. Зокрема, у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 748/1376/20 (провадження № 51-3107км22) ВС зазначив, що дії військовослужбовця, який у встановленому законом порядку не був звільнений з військової служби та який не з’явився на службу без поважних причин в умовах особливого періоду (крім воєнного стану) до військової частини у зв’язку з завершенням строку дії контракту, підлягають кваліфікації за ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби). Завершення строку дії контракту автоматично не позбавляє особу статусу військовослужбовця та не звільняє її від виконання обов’язків військової служби. Неотримання військовослужбовцем грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини у зв’язку з самовільним залишенням служби не свідчить про те, що особа припинила військову службу.
В одному з кримінальних проваджень ККС ВС вирішував питання щодо розмежування дезертирства (ст. 408 КК України) та самовільного залишення військової служби або місця служби (ст. 407 КК України). У постанові від 1 грудня 2022 року (справа № 297/2178/21, провадження № 51-1204км22) ККС ВС вказав, що дезертирство і самовільне залишення військової служби або місця служби є суміжними складами кримінальних правопорушень, які розмежовуються, зокрема, за ознаками суб’єктивної сторони. Обов’язковою ознакою дезертирства є мета ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди. Водночас військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають). Фактичний строк відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати однієї доби, що має значення виключно для призначення покарання.
Що стосується застосування норм кримінального процесуального права, то Олександра Яновська зосередилася, зокрема, на питанні, пов’язаному з розглядом кримінальних проваджень за процедурою in absentia.
«Значна частина кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів здійснюється за процедурою in absentia, тобто за відсутності обвинуваченого. Важливо розуміти, що в таких справах особлива увага має бути приділена забезпеченню основоположних засад кримінального провадження, які є суттю та змістом справедливого судового розгляду», – наголосила суддя.
Як приклад Олександра Яновська навела постанову від 25 січня 2023 року у справі № 225/1957/21 (провадження № 51-2566км21). У ній зазначено про те, що порядок здійснення виклику особи під час досудового розслідування та судового розгляду за процедурою in absentia у кримінальному провадженні щодо особи, яка перебувала на тимчасово окупованій території та яку обвинувачували у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України, здійснення спеціальної процедури кримінального провадження (досудового розслідування і судового розгляду) за відсутності обвинуваченого (in absentia) не вважається порушеним, якщо процесуальною підставою для цього слугували ухвала слідчого судді місцевого суду й ухвала місцевого суду, а орган досудового розслідування та місцевий суд вжили не лише прямо передбачених КПК України заходів щодо інформування підозрюваної особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в засобах масової інформації та в мережі «Інтернет», але й додаткових заходів, які забезпечили ефективне інформування обвинуваченої (шляхом направлення листів на електронну пошту).
Детальніше із судовою практикою ККС ВС щодо застосування норм матеріального та процесуального права у кримінальних провадженнях, сформованою під час дії воєнного стану, можна ознайомитися у презентації Олександри Яновської - https://is.gd/47K22V.
Захід організований юридичним журналом «Право України» та юридичним порталом «Ratio Decidendi».
