Україна як держава — учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язана забезпечувати та гарантувати всі права і свободи, закріплені міжнародним документом. Водночас стаття 15 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) передбачає, що під час війни або іншої надзвичайної ситуації, яка загрожує безпеці громадян, держава може тимчасово відступати від певних зобов’язань для оперативного реагування на виклики.
Такий відступ не означає скасування прав людини. Йдеться лише про тимчасове, пропорційне та законне обмеження окремих прав задля збереження державності й життя громадян та виключно у межах, необхідних для подолання критичної ситуації.
З моменту повномасштабного вторгнення росії та введення воєнного стану Україна поінформувала Раду Європи про відступ від окремих положень Конвенції. Це передбачена міжнародним правом процедура, якою користуються держави під час воєнного стану, війни чи інших загроз.
Які права залишаються недоторканими
Конституція України та ЄКПЛ не дозволяють обмежувати низку базових прав навіть в умовах воєнного стану та у воєнний час. Це так звані абсолютні права, визначені статтею 64 Конституції України та міжнародними договорами.
До них належать зокрема:
- право на життя, гідність та повагу;
- презумпція невинуватості (ніхто не може бути покараний без суду);
- право на справедливий суд;
- заборона рабства і примусової праці (крім визначених законом повинностей);
- право на звернення до органів влади;
- право на професійну правничу допомогу;
- право на освіту.
Права, які можуть бути тимчасово обмежені
Воєнний̆ стан — це особливий̆ правовий режим, передбачений міжнародним правом та Конституцією України, під час якого діє низка обмежень та заборон. Серед прав, що можуть бути обмежені в умовах воєнного стану:
– право на вільне пересування (закриті кордони, комендантська година тощо);
– право на вільний вибір праці (залучення до суспільно-корисних робіт, впровадження трудової повинності тощо);
– право на участь в управлінні державними справами (під забороною вибори, референдуми тощо).
Крім цього, законодавством передбачено, що під час дії воєнного стану можливе втручання в особисте життя: контроль засобів зв’язку, перевірка речей, документів, житла тощо.
Свобода слова в умовах воєнного стану
Свобода слова діє, але може бути частково обмежена. Зокрема заборонено, якщо йдеться про:
- заклики до повалення державної влади (ст. 109 ККУ);
- поширення фейків та дискредитація ЗСУ (ст. 114-2 ККУ);
- образи чи погрози військовим і службовцям (ст. 295 ККУ);
- поширення інформації, що може зашкодити обороні (Постанова КМУ № 194).
Водночас право критикувати владу у медіа та соціальних мережах, подавати петиції, скарги чи запити до органів державної влади залишається.
Як держава забезпечує захист прав людини під час війни
При обмеженні прав людини в умовах воєнного стану має бути дотриманий баланс публічного державного інтересу та поваги до індивідуальних прав людини і громадянина. Обмеження, що запроваджуються, мають бути законними і доцільними у конкретний період та в певній ситуації. Якщо ви маєте сумніви, чи законно застосовані до вас обмеження, або потребуєте захисту прав, можете звернутися до:
- системи надання безоплатної правничої допомоги (єдиний контактний номер — 0 800 213 103, https://legalaid.gov.ua);
- Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (номер телефону гарячої лінії — 0800-50-17-20;
- суду.
Поради:
- фіксуйте порушення (фото, відео, свідки);
- вимагайте копії всіх документів у разі перевірок чи вилучень;
- запитуйте правову підставу дій посадових осіб;
- зберігайте контакти адвоката та системи надання БПД.
