4 листопада 2026 року виповнюється 76 років від дня підписання в Римі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За цей час вона стала одним із головних документів європейської правової системи, а її положення – основою для захисту прав і свобод мільйонів людей.
Конвенція з'явилася після Другої світової війни як відповідь на масові порушення прав людини. І її головна ідея залишається досі актуальною: держава має поважати права людини, а кожен має право вимагати їх захисту. Особливо важливо це в світлі російської агресії, коли частина українських територій є тимчасово окупованими.
Які права гарантує Конвенція?
Конвенція, яка набула чинності 3 вересня 1953 року, спирається на принципи Загальної декларації прав людини. Її ключове значення в тому, що вона створила міжнародний судовий механізм, за допомогою якого люди можуть домагатися захисту своїх прав.
Документ закріплює права та свободи, які стосуються кожного з нас. Серед найважливіших:
•Стаття 2 – право на життя. Держава зобов'язана захищати життя людини та належно розслідувати випадки його незаконного позбавлення.
•Стаття 3 – заборона катувань. Ніхто не може зазнавати катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
•Стаття 5 – право на свободу та особисту недоторканність. Людину не можна свавільно затримувати або позбавляти свободи.
•Стаття 6 – право на справедливий суд. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд своєї справи незалежним та безстороннім судом упродовж розумного строку.
•Стаття 8 – право на повагу до приватного і сімейного життя. Це захист особистого простору, житла, листування та сімейних зв'язків.
•Стаття 10 – свобода вираження поглядів. Кожен має право вільно висловлювати свої думки та отримувати й поширювати інформацію.
•Стаття 11 – свобода зібрань та об'єднань. Люди можуть мирно збиратися та створювати об'єднання.
•Стаття 13 – право на ефективний засіб юридичного захисту. Якщо права людини порушено, вона повинна мати реальну можливість домогтися їх відновлення.
•Стаття 14 – заборона дискримінації. Права, гарантовані Конвенцією, мають забезпечуватися без дискримінації за будь-якою ознакою.
Додаткові протоколи до Конвенції розширили цей перелік. Зокрема, вони закріпили захист права власності, право на освіту, вільні вибори, а також скасували смертну кару.
Важливу роль у забезпеченні гарантій Конвенції відіграє Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), який працює у Страсбурзі. До нього може звернутися людина, яка вважає, що держава порушила її права, за умови, що вона спершу використала доступні національні засоби юридичного захисту.
Рішення ЄСПЛ є обов'язковими для держав – учасниць Конвенції, впливаючи на розвиток їхнього законодавства та роботу національних судів і органів влади.
Як Конвенція стосується України?
Україна ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини 17 липня 1997 року. Відтоді вона визнає обов'язковою юрисдикцію ЄСПЛ і зобов'язана дотримуватися положень Конвенції та виконувати рішення Суду. Йдеться не лише про можливість громадянам звернутися до ЄСПЛ, а й про обов'язок держави забезпечувати ці права у своїй щоденній роботі.
Повномасштабна російська агресія зробила виконання цих зобов'язань особливо складним. Війна створює безпрецедентні виклики для захисту права на життя, свободу, безпеку, приватність і доступ до правосуддя. Водночас не скасовує обов'язку держави поважати права людини.
Окремий напрям – справи проти Росії, пов'язані з порушеннями прав людини представниками РФ під час її агресії проти України. Росію виключили з Ради Європи у 2022 році, однак це не звільняє її від відповідальності за порушення Конвенції, вчинені в період, коли вона була її учасницею (до 16 вересня 2022 року).
Конвенція також є важливим орієнтиром на шляху України до Європейського Союзу. Належне виконання положень Конвенції та рішень ЄСПЛ є не лише міжнародним зобов'язанням, а й частиною системних змін, необхідних для європейської інтеграції.
Міністерство юстиції України відповідає за представництво інтересів держави у Європейському суді з прав людини та координує роботу з виконання його рішень, зокрема, через Уповноваженого у справах ЄСПЛ. Мета – не просто виконати конкретне рішення Суду чи виплатити присуджену компенсацію, а усунути причини порушень, щоб подібні ситуації не повторювалися.
У 2025 році Комітет міністрів Ради Європи закрив нагляд за виконанням 97 рішень ЄСПЛ, 11 з яких стосувалися системних проблем у сфері прав людини в Україні. Станом на 04.11.2026 Комітет міністрів Ради Європи закрив нагляд за виконанням ще 71 справи, 6 з яких були керівними.
Комітет міністрів Ради Європи відзначив суттєвий прогрес України у судовій та пенітенціарній реформах, реформі системи довічного ув’язнення, виборчому законодавстві та митному регулюванні, розширенні законодавчого захисту медіапростору та впровадженні практичних засобів реагування на загрози журналістам.
Водночас для повного виконання Конвенції та зменшення позовів до ЄСПЛ Україна далі працює над вдосконаленням національного законодавства та його гармонізацією із правом та практиками ЄС. Адже навіть під час війни права людини залишаються основою демократичної держави та її європейського майбутнього.
Здійснення експертизи на відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини є зобов’язанням України перед Радою Європи щодо забезпечення механізмів для перевірки законопроєктів та адміністративної практики на відповідність Конвенції у світлі прецедентної практики Європейського суду та їх адаптації з метою запобігання порушенням Конвенції (див. Рекомендацію Комітету міністрів Ради Європи Rec(2004)5, ухвалену на 114-й сесії від 12 травня 2004 року).
Крім того, обов’язок здійснення юридичної експертизи всіх законопроєктів, а також підзаконних нормативних актів, на які поширюється вимога державної реєстрації, на відповідність Конвенції визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477IV.
За результатами вказаної експертизи постійно виявляються проєкти актів законодавства, які можуть спричинити порушення відповідних прав.
