Протиправне витрачення чужого майна з відшкодуванням його вартості не містить ознак злочину, передбаченого ст.191 КК у формі розтрати і за наявності підстав, може бути підставою для притягнення особи за інше службове правопорушення.
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 700/361/17.
Обставини справи
За вироком Лисянського районного суду Черкаської області особу засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та з матеріальною відповідальністю, на строк 2 роки.
Також цим вироком вирішено долю речових доказів і витрат у провадженні. Заставу в розмірі 200 000 грн, внесену відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкас, повернено заставодавцю. Скасовно арешти, накладені за ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкас.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду вказаний вирок залишено без змін. Відповідно до вироку особа_1 визнаний винуватим у тому, що він, працюючи директором Державного підприємства «Л» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби маючи на меті особисте збагачення за рахунок продажу державного майна, користуючись своїми організаційно-розпорядчими функціями, незаконно надав вказівку майстру нижнього складу підприємства особі_2 відпустити особі_3 лісову продукцію об’ємом 30 кубічних метрів на суму 224 686,88 грн.
При цьому, з метою надання операції купівлі-продажу деревини законної сили та підлаштування її під вимоги Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу лісопродукції, у товарно-транспортній накладній особа_1 наказав зазначити вантажоодержувачем ТОВ «С», яке не було учасником угоди.
Надалі особа_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний продаж лісової продукції та особисте збагачення, отримавши через головного інженера підприємства особи_4 від особи_3 грошові кошти за придбану лісову продукцію, надав розпорядження про випуск завантаженого лісопродукцією автомобіля з території нижнього складу ДП «Л» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства. Внаслідок вказаних дій особа_1 державним інтересам було завдано збитків на суму 224 686,88 грн.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС зазначили, що відповідно до вироку особу засуджено за розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинену у великих розмірах. Надавши правову оцінку діянню засудженого за встановлених фактичних обставин, суд не з’ясував та не зазначив у вироку обставини, які згідно зі ст. 91 КПК підлягають з’ясуванню у кримінальному провадженні та які мають бути встановлені в рішенні суду.
Чітке відображення обставин кримінального правопорушення, зокрема з обов`язковим встановленням як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони злочину, має суттєве значення для аргументації висновку суду про доведеність винуватості особи у вчиненому злочині, адже ч. 1 ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і його мета.
ВС наголосив, що з об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК, що інкримінований особі_1 як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, передбачає незаконне, безповоротне та безоплатне витрачання винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало у його віданні, шляхом використання наданих повноважень всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим завданням та цілям, для розв`язання і досягнення яких на особу покладено виконання функцій службової особи.
Наслідком службової розтрати є зменшення майнових фондів власника в розмірі протиправно витраченого майна. Злочин вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна з володіння власника. Протиправне витрачення чужого майна з відшкодуванням його вартості не містить ознак злочину, передбаченого ст.191 КК у формі розтрати і за наявності підстав, може бути підставою для притягнення особи за інше службове правопорушення.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою. Змістом умислу винної особи є усвідомлення нею суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. Мотивом є спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна з метою особистого збагачення або з метою збагачення інших осіб. Метою є збільшення власних майнових фондів чи фондів третіх осіб унаслідок протиправного обернення винним ввіреного йому майна на власну користь або користь інших осіб.
Відповідно до встановлених судами фактичних обставин, особа вчинив злочин з метою особистого збагачення. Однак апеляційним судом належним чином не перевірено доводів апеляційної скарги про відсутність корисливого мотиву і мети як обов’язкових ознак суб’єктивної сторони інкримінованого злочину.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку суд не перевірив належним чином доводів засудженого і не звернув уваги на порушення вимог закону, що допущені судом, та помилки суду першої інстанції не виправив.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду щодо особи_1 – скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
