До господарського суду Сумської області із позовом звернулось ТОВ “Профіт Фінком” до відповідача ПАТ “Сумихімпром” про стягнення 238,7 млн грн. В ході розгляду цієї справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, а представник відповідача подав пояснення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки план санації ПАТ “Сумихімпром” не затверджений господарським судом Сумської області, у відповідача не настав строк виконання зобов’язання щодо оплати позивачу основного боргу в сумі 110,9 млн грн, а відтак і у позивача не настав строк права вимоги вказаної заборгованості, та відповідно не має прав на стягнення відсотків, інфляційних втрат та 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заборгованість за кредитним договором не була погашена та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 238,7 млн грн, з яких: 105 млн грн відсотки по кредитному договору нараховані за період з 2016 по 2020 рік та 133 млн грн штрафних санкцій.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином зобов’язання по кредитному договору.

Разом з тим, дослідивши доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тому мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у відповідача виникла у період з 12.03.2016 по 30.04.2020, а отже під час процедури санації, тобто фактично у відповідача виникла поточна кредиторська заборгованість. Оскільки позивач є поточним кредитором, мораторій не поширює свою дію на поточну заборгованість боржника перед ним.

Суд вирішив позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути із ПАТ “Сумихімпром на користь ТОВ “Профіт Фінком» заборгованість по кредитному договору в розмірі 238,7 млн грн, та 67 тис. грн судового збору.