Колегія суддів Восьмого ААС підтримала позицію суду першої інстанції та підтвердила, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 123 від 14 лютого 2020 року "Про зупинення дії наказу директора департаменту містобудування від 20 квітня 2015 року № 130" є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що суб'єкти владних повноважень, а саме органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, що прямо закріплено у статті 19 Основного Закону.

На переконання суду, виконавчий комітет Львівської міської ради вийшов за межі своєї компетенції, приймаючи оскаржуване рішення та зупиняючи дію наказу директора Департаменту містобудування Львівської міської ради № 130 від 20 квітня 2015 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво Карпатським відділенням інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної Академії Наук України багатоквартирного житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. І. Горбачевського, 19”.

Згідно зі статтею 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Аналогічна норма закріплена також у Положенні про виконавчий комітет Львівської міської ради, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 09 лютого 2017 року №1478 (зі змінами). Таким чином повноважень зупиняти дію акту, прийнятого підпорядкованими органами, законодавством України не передбачено.

З огляду на зазначене, Восьмий ААС дійшов висновку, що виконавчий комітет вийшов за межі своєї компетенції, порушив принцип юридичної визначеності, який є складовою принципу верховенства права, а тому оскаржуване рішення є протиправним. З посиланням на практику ЄСПЛ, колегія суддів апеляційного суду зазначила у судовому рішенні, що принцип юридичної визначеності як елемент принципу верховенства права ґрунтується на засадах “доброго врядування” і “належної адміністрації” (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість, передбачуваність та якість закону).