До вашої уваги – черговий огляд практики Європейського суду з прав людини за червень 2021 року, підготований Верховним Судом.
Коротко анонсуємо рішення за вказаний період, що викликають особливий у правовому сенсі інтерес.
Так, у справі BRODA AND BOJARA v. Poland у порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) заявників було усунуто з посад заступників голови суду, що, за їхніми твердженнями, підтриманими ЄСПЛ, було незаконним і свавільним, зокрема, з огляду на те, що жодних конкретних засобів захисту, за допомогою яких вони могли б це рішення оскаржити, не було.
Актуальними є висновки ЄСПЛ і у справі Y.S. AND O.S. v. Russia, згідно з обставинами якої суди Російської Федерації, обґрунтовуючи своє рішення вимогами Конвенції про міжнародно-правові аспекти викрадення дітей, повернули дочку заявниці її батьку, що проживав у місті Донецьку. У порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) суди держави – учасниці Конвенції належно не оцінили та не взяли до уваги ризик, якому була піддана дитина під час повернення, з огляду на військовий конфлікт на території, до якої входить місто Донецьк.
У ще одній справі MELIKE v. Turkey ЄСПЛ дійшов висновку, що звільнення працівниці державного сектору за натискання кнопки «Подобається» до деяких постів у соціальній мережі було занадто суворим і непропорційним переслідуваній легітимній меті покаранням та порушувало статтю 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів).
Цікавою видається також і справа HASÁLIKOVÁ v. Slovakia, у якій ЄСПЛ констатував відсутність порушення пунктів 1 та 3 статті 6 Конвенції, за якими скаржилась заявниця, стверджуючи, серед іншого, що кримінальне провадження, у межах якого вона була визнана винною в умисному вбивстві та засуджена до п’ятнадцяти років позбавлення волі, було несправедливим з огляду на неврахування ступеня її розумової відсталості.
Як і зазвичай, огляд містить перелік рішень, ухвалених ЄСПЛ у справах щодо України.
