Унаслідок російської агресії Україна перебуває в стані збройного конфлікту вже багато років. Це призвело до появи в національних судах нової категорії справ, яка стосується відповідальності держави за шкоду, завдану під час такого конфлікту. Про підстави цієї відповідальності та її форми розповів суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима на вебінарі.
Суддя ВП ВС уточнив, що використовує під час виступу термін «збройний конфлікт», адже він позначає ширше за змістом поняття, ніж війна, й охоплює як її, так і будь-який інший конфлікт, що включає збройні операції, які можуть впливати на становище держав-учасниць цього конфлікту, на їхні договірні відносини та відносини з третіми державами незалежно від того, була війна оголошена чи ні.
Доповідач зосередився на понятті «юрисдикція держави» за ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій статті йдеться про те, що держави гарантують конвенційні права та свободи кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією. «Ця стаття важлива для врахування судами з огляду на те, що впродовж восьми років частина нашої території не перебуває під юрисдикцією України», – сказав він. Тому суди, розглядаючи справи про відшкодування державою шкоди, мають враховувати ситуацію в окремих територіальних громадах, населених пунктах і регіонах, де Україна не здійснює ефективного контролю.
Дмитро Гудима зазначив, що юрисдикція держави є територіальною, тобто такою, що обмежується її кордонами, а також екстратериторіальною, коли держава (як-от рф) поширює свою владу на певну територію іншої держави, за якою вона встановила ефективний контроль або вирішальний вплив.
Європейський суд з прав людини встановлював наявність екстратериторіальної юрисдикції у декількох типових ситуаціях. Перша – коли органи держави, її посадові особи здійснюють офіційні повноваження цієї держави на території іншої. Друга ситуація – коли держава здійснює ефективний контроль (або щонайменше вирішальний вплив) на території за кордоном. Це може відбуватися як унаслідок військової окупації (що якраз має місце в Україні), так і того, що уряд допустив можливість здійснення ефективного контролю (вирішального впливу) на його території іншою державою, бо не чинив спротиву окупації, або ж сам запросив агентів іншої держави до себе (наприклад, запитав про військову допомогу).
Інакше кажучи, держава може не здійснювати юрисдикцію на певній території в межах її кордону, якщо ефективний контроль за цією територією перейшов до іншої держави (остання здійснює екстратериторіальну юрисдикцію). З цього приводу суддя зауважив, що держава не вважається такою, що втратила ефективний контроль на певній її території, якщо деякі обов’язки з гарантування конвенційних прав вона ще може належно виконувати.
Доповідач зазначив, що у справах про відшкодування Україною шкоди, завданої під час збройного конфлікту, судам доведеться встановлювати, чи втратила Україна можливість здійснення юрисдикції для виконання конвенційних обов’язків на тій території, на якій, як стверджує позивач, йому було завдано шкоди. Крім того, судам не вдасться оминути й питань щодо звільнених територій. Так, у конкретних справах потрібно буде оцінювати, чи втрачала Україна ефективний контроль на її територіях, які на сьогодні звільнені, але певний час були окуповані, чи були та коли саме такі часові періоди, коли наша держава втрачала юрисдикцію на територіях де проводились бойові дії, чи все ж у певних регіонах, населених пунктах, територіальних громадах можливість належно виконувати хоча б деякі конвенційні обов’язки в України зберігалася. Від відповідей на ці та пов’язані з ними запитання значно залежатиме те, чи є підстави для задоволення відповідного позову.
Дмитро Гудима нагадав, що конкретна дата встановлення рф ефективного контролю над частиною території України є лише стосовно АР Крим (з 27 лютого 2014 року). Цю дату підтвердила Велика палата ЄСПЛ у рішенні щодо прийнятності звернення у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)». «Стосовно так званих ЛНР і ДНР, а тим більше – окупованих після 24 лютого 2022 року частин Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей, такої визначеності в датах на рівні рішень ЄСПЛ поки що немає. До відповідного рішення ЄСПЛ ці питання доведеться вирішувати національним судам, виходячи з фактів та обставин, які мали місце і які суди можуть встановити», – зазначив суддя ВП ВС.
Серед іншого, Дмитро Гудима зауважив, що в Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» йдеться про те, що рф є державою-окупантом і несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. На цю державу покладається відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації частини території України. Таке правове регулювання задає судам певний орієнтир для встановлення того, яка держава буде відповідальною за значну частину порушень конвенційних прав. А в практиці Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду обґрунтовані підстави, з огляду на які в судах України незастосовним є судовий імунітет рф (постанови від 18 травня 2022 року у справах № 760/17232/20, № 428/11673/19).
Механізм визначення збитків, які завдала держава-агресор, наразі розробляється. Доповідач привернув увагу слухачів до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою КМ України від 20 березня 2022 року № 326, в якому визначений досить широкий перелік напрямів (людські втрати, економічні, військові втрати, втрати житлового фонду та об’єктів благоустрою тощо), за якими будуть вироблені методики визначення шкоди та обсягу пов’язаних із ними соціальних виплат. «Методики допоможуть потерпілим українським громадянам, власникам бізнесу в Україні, територіальним громадам порахувати збитки, які повинні бути врешті відшкодовані державою-агресором», – зауважив Дмитро Гудима.
Також доповідач зупинився на негативних і позитивних конвенційних обов’язках держави. Негативний обов’язок полягає в тому, щоб утриматися від неправомірного втручання у права та свободи; позитивний (матеріальний, процесуальний) – у тому, щоб гарантувати ефективне використання прав і свобод та їх відновлення в разі порушення. Детальніше про це можна дізнатися з постанови ВП ВС від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20).
Дмитро Гудима проаналізував справи про відшкодування Україною шкоди, завданої на її території під час збройного конфлікту з рф, і надав слухачам заходу «алгоритм» роботи з такими справами. Він розповів про те, що Велика Палата ВС розглянула три такі справи. Одна з них стосувалася відшкодування державою моральної шкоди, завданої через смерть матері позивача, що настала внаслідок терористичного акту на непідконтрольній Україні території, де остання проводила АТО (постанова ВП ВС від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17). Інша справа – про відшкодування державою завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об’єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території (постанова ВП ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц). Ще одна справа стосувалася майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок викрадення належного йому обладнання на підконтрольній Україні території, де вона проводила АТО (постанова ВП ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19).
Вебінар на тему «Відповідальність держави за шкоду, завдану під час збройного конфлікту: підстави та форми» був організований компанією «ЛІГА:ЗАКОН»
Із презентацією Дмитра Гудими можна ознайомитися за посиланням: https://cutt.ly/hZofp4n.
