Відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.
Таку правову позицію висловив КАС ВС за результатом розгляду судового спору, у якому компанія «Тріантал Інвестментс ЛТД» оскаржила до суду розпорядження Національного банку України від 17 жовтня 2016 року № 4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ "Приватбанк"», а також просила визнати протиправною бездіяльність НБУ через нескладення одного з екземплярів довідки про перевірку та звіту про інспектування.
Позивач вважав, що оспорюване розпорядження НБУ прийняте безпідставно та з порушенням Закону України «Про банки і банківську діяльність» і Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 276 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Також позивач послався на те, що на момент прийняття рішення щодо неплатоспроможності банку його інспекційна перевірка не була завершена, а її результати не були оформлені звітом, що позбавило керівництво банку, акціонерів можливості реалізувати право на надання пояснень / заперечень про виявлені порушення під час вказаної перевірки.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Верховний Суд скасував ці рішення й касаційні скарги Нацбанку України та ПАТ «КБ "Приватбанк"» задовольнив частково.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхилив доводи скаржників про те, що права позивача в цьому конфлікті не порушено, тож він не має права на судовий захист.
Суд послався на судову практику Великої Палати Верховного Суду про те, що акціонер, істотна участь якого у володінні статутним капіталом банку – 10 і більше відсотків, може йти з позовом від імені банку, а не у власних інтересах за обставин, коли виконавчі органи відповідного банку були позбавлені своїх повноважень з огляду на застосування до нього процедури ліквідації та припинення діяльності органів управління (справа № 826/2184/17).
Отже, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у цьому випадку в позивача як власника істотної участі в статутному капіталі банку (16,8170 %) права звернення до суду з позовом від імені ПАТ «КБ "ПриватБанк"», оскільки виведення цього банку з ринку відбувалось у нетиповий спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», шляхом продажу неплатоспроможного банку державі в особі Міністерства фінансів України через придбання останнім акцій цього банку в повному обсязі за одну гривню, а також здійснення державою в особі Міністерства фінансів України додаткової капіталізації шляхом придбання акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості на суму, що не перевищує розміру мінімальної потреби в капіталі, розрахованої НБУ.
Водночас Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження НБУ «Про організацію перевірки ПАТ "КБ "Приватбанк"» і закрив провадження у справі в цій частині, оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів.
Суд роз’яснив, що в разі допуску контролюючого органу до проведення перевірки на підставі розпорядження про її проведення це розпорядження як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права, оскільки скасування розпорядження не може призвести до відновлення порушеного права.
Також Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії НБУ через нескладення й ненадання керівникові ПАТ «КБ "Приватбанк"» одного з екземплярів довідки про перевірку та звіту про інспектування останнього, і ухвалив нове рішення – про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів констатувала, що захист порушених, на думку позивача, прав та законних інтересів у спосіб, заявлений ним у цій справі, не призведе до їх відновлення, оскільки наслідки проведеної інспекційної перевірки були оформлені рішенням Правління НБУ від 18 грудня 2016 року № 498-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до категорії неплатоспроможних», яке в свою чергу вичерпало свою дію через продаж неплатоспроможного банку державі.
Постанова Верховного Суду від 26 липня 2022 року у справі № 826/6664/17 (адміністративні провадження № К/9901/16813/19, № К/9901/17230/19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105444258.
