Повномасштабна агресія росії зумовила безпрецедентні виклики перед Україною, судовою системою і кримінальною юстицією загалом. У таких умовах надзвичайно складно забезпечити розумні строки розгляду справ чи кримінальних проваджень, тож необхідно шукати шляхи, які допоможуть цей виклик подолати.
На цьому наголосила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді ОлександраЯновська під час конференції, присвяченої кримінальному судочинству. У своєму виступі вона зосередилася на необхідності вдосконалення інституту дистанційного правосуддя.
«З потребою розширення і вдосконалення дистанційного правосуддя ми зіткнулися ще під час пандемії. Упродовж двох років ми намагалися вдосконалювати дистанційні інструменти та методики, та все ж сподівалися, що після завершення пандемії розгляд справ повернеться до звичного офлайн-формату. Але Україна зіштовхнулася із страшнішим викликом. В умовах широкомасштабної війни питання розвитку алгоритмів здійснення дистанційних судових розглядів набуло ще більшої актуальності», – зауважила спікерка. Вона додала, що в цьому питанні нам допомагають іноземні колеги. Зокрема, експерти Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) розробили посібник із загальних принципів щодо проведення дистанційних судових засідань у цивільних, адміністративних і кримінальних провадженнях.
Під час виступу суддя ВС окреслила проблемні питання, які виникають при здійсненні дистанційного правосуддя. Перше проблемне питання пов’язане з ідентифікацією учасників дистанційного процесу. Суди вдаються до різноманітних способів ідентифікації – починаючи з вимоги продемонструвати документи на екран і закінчуючи використанням електронних підписів чи попереднім обміном копіями ідентифікаційних документів. За словами спікерки, в іноземних юрисдикціях навіть практикується впізнання учасника процесу іншими учасниками процесу. Наразі в Україні чіткого алгоритму ідентифікації немає, і над цим треба працювати. На думку Олександри Яновської, дещо розв’язати цю проблему дозволить повноцінне запровадження «Електронного суду».
Друга суттєва проблема – як суд має пересвідчитися в тому, що на дистанційні покази свідків, потерпілих чи інших учасників процесу ніхто не впливає. Суддя ВС зазначила, що сьогодні багато українців через війну змінили місце поживання, дехто, зокрема, очевидиці воєнних злочинів, навіть виїхали за кордон. Важливо розуміти, як буде здійснюватися допит таких учасників процесу в дистанційному режимі. Чи можливо допитувати свідка, який перебуває за кордоном? Чи в такому разі потрібно залучати міжнародну правову допомогу? Чи може свідок надавати свідчення з використанням власних технічних засобів, перебуваючи у власному помешканні, а не в приміщенні суду? Ці питання потребують відповідей. «У деяких країнах запроваджена можливість допиту особи в дистанційному режимі не лише з приміщення суду, а й з будь-якої іншої адміністративної будівлі, яка обладнана відповідними технічними засобами», – наголосила спікерка.
Також суддя ВС проаналізувала особливості дослідження письмових чи електронних доказів у дистанційному режимі. «Беззаперечним є те, що, незважаючи на формат участі в засіданні, всі учасники мають бути забезпечені можливістю реалізації свого права на ознайомлення з доказами. Суд має забезпечувати процесуальні права учасників процесу», – зауважила Олександра Яновська.
Окрім того, спікерка звернула увагу на питання, які потенційно можуть обернутися проблемою незабезпечення права на справедливий суд. За змінами до КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою. Якщо обвинувачений заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою. ЄСПЛ неодноразово й однозначно зазначав про те, що дистанційна участь не обмежує права учасника процесу на особисту участь у судовому засіданні. Але в будь-якому разі тут є ризики для забезпечення процесуальних прав обвинуваченого.
Інший проблемний момент – це забезпечення права на захист під час дистанційної участі в засіданні. За словами Олександри Яновської, досить поширеними є ситуації, за яких обвинувачений (засуджений) бере участь дистанційно з установи відбування покарання, а захисник перебуває в залі суду. Така ситуація прийнятна, але проблеми виникають у разі необхідності конфіденційного спілкування захисника й обвинуваченого (засудженого). «На жаль, сьогодні суди України не мають технічної можливості виділити конфіденційний канал зв’язку між захисником і його підзахисним у межах дистанційного розгляду справи», – звернула увагу суддя. На її думку, над цим технічним моментом також слід працювати.
Насамкінець вона зазначила, що через війну судова система України, як і всі органи сфери кримінальної юстиції, поставлені в складні умови необхідності реагування на проблемні виклики нормативного, організаційного, процедурного і технічного характеру. Попри це вона впевнена, що кримінальна юстиція впорається з тим обсягом роботи. «Навіть в умовах війни слідство здійснюється, прокурори підтримують обвинувачення, захисники захищають, а суди розглядають кримінальні провадження. Попереду буде ще складніше, адже на нас чекає розгляд і вирішення кримінальних проваджень, пов’язаних із війною. Це наша спільна робота і спільне завдання – забезпечити право на справедливий суд», – резюмувала Олександра Яновська.
Міжвідомчу науково-практичну конференцію «Кримінальне судочинство: сучасний стан та перспективи розвитку» організувала Національна академія внутрішніх справ 28 квітня 2023 року.
