На цьому наголосив голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Борис Гулько під час круглого столу «Механізми судового захисту дітей від домашнього насильства», який відбувся сьогодні, 20 жовтня 2023 року, в КЦС ВС.
Борис Гулько зазначив, що тема заходу стосується наймолодших громадян нашої країни та їх захисту від домашнього насильства, що в умовах воєнного стану стали особливо актуальним. Психологічне навантаження спричинене війною, через яке страждає все суспільство, особливо позначається на внутрішньосімейних стосунках, у яких діти є найбільш вразливими.
Голова КЦС ВС звернув увагу учасників заходу на те, що насильство в сім’ї – глобальна проблема, яка щоденно завдає шкоди найціннішим благам людини: честі й гідності, здоров’ю та життю. Без подолання цього небезпечного явища неможливо створити умови для самореалізації людини, розвитку паритетної демократії, реалізації принципів рівних прав і можливостей кожного громадянина.
Борис Гулько відзначив, що метою круглого столу є обговорення спільних заходів органів державної влади для забезпечення належного захисту дітей від домашнього насильства.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець наголосив, що захист дітей від домашнього насильства – це складний процес, який охоплює багато механізмів, у тому числі судових. Одним з найактуальніших питань у цій сфері є батьківський кіднепінг.
Уповноважений застеріг, що через випробування, спричинені війною, держава стикатиметься з різким зростанням кількості розлучень, що призведе до сплеску домашнього насильства, коли один із батьків намагатиметься забрати дитину в другого.
Так, упродовж 2022–2023 років до Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини надійшло 157 звернень щодо самовільної зміни місця проживання дитини одним із батьків. З них 41 звернення стосується переміщення дітей у межах України, 4 – вивезення дітей на тимчасово окуповану територію України, до рф або республіки білорусь, 122 – вивезення дітей в інші країни. Як зауважив Дмитро Лубінець, проблема полягає в тому, що юридичного врегулювання таких ситуацій немає.
Омбудсмен зазначив, що сучасне законодавство з питань кіднепінгу має певні прогалини: відсутність ефективних законодавчих механізмів примусового виконання рішень суду про встановлення місця проживання дитини, відібрання дитини, визначення способів участі у вихованні дитини, а також відсутність відповідальності за самовільну зміну місця проживання дитини, зокрема всупереч договору, рішенню органу опіки та піклування чи суду.
Задля вирішення окреслених проблем, на переконання Уповноваженого, слід внести зміни до Закону України «Про виконавче провадження» і ЦПК України, щоб розробити юридичний механізм виконання рішення суду щодо випадків кіднепінгу та прискорити розгляд відповідних цивільних справ, а також передбачити в КК України відповідальність за самовільну зміну місця проживання дитини.
Окрім цього, спікер акцентував, що під час розроблення механізмів боротьби з насильством щодо дітей у будь-яких його проявах потрібно орієнтуватися насамперед на досвід західних країн, щоб забезпечити найкращі інтереси дитини.
Начальник Управління ювенальної превенції Національної поліції України Василь Богдан зазначив, що НПУ зацікавлена в тому, щоб таких правопорушень щодо дітей, які пов’язані з батьківським кіднепінгом, домашнім насильством, було якомога менше.
Василь Богдан навів дані про те, що через війну 508 дітей загинуло, 1136 – поранено. Ці цифри не остаточні, оскільки ще є тимчасово окупована територія, триває робота стосовно документування воєнних злочинів на деокупованій території.
За словами спікера, війна, яку розпочала країна-агресор, змінила життя кожного українця: від маленького до великого. Але якщо дорослі можуть приймати самостійно рішення та вживати заходи щодо своєї безпеки, то діти потребують такого захисту з боку дорослих. На жаль, діти страждають не тільки від зовнішнього ворога. Під час війни нікуди не зникли такі явища, як домашнє насильство та батьківський кіднепінг, які в нинішніх умовах стали ще більш небезпечними.
Василь Богдан додав, що цьогоріч до НПУ надійшло понад 216 тис. заяв та повідомлень про факти вчинення домашнього насильства, у тому числі 7 тис. – від дітей. Цього року підтвердилися факти вчинення домашнього насильства щодо 9,5 тис. дітей.
Україна, зауважив він, імплементувала норми міжнародного права, Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), яку ратифікувала минулого року. Завдяки цьому наша держава має прогресивну законодавчу базу в цій сфері. Однак практична площина, в якій реалізовується законодавство, потребує доопрацювання та удосконалення всіма сторонами, зокрема і Нацполіцією.
Василь Богдан висловив упевненість, що тільки спільними зусиллями вдасться захистити дітей від насильства і створити безпечне середовище для життя дітей, а завдяки консолідації зусиль всіх органів державної влади – подолати такі ганебні явища, як домашнє насильство та батьківський кіднепінг.
Заступник Генерального прокурора Вікторія Літвінова відзначила позитивні кроки в напрямі приділення уваги питанням захисту дітей в умовах воєнного стану, адже діти травмуються не тільки через ситуацію в країні, а й через неналежне виконання батьками своїх обов’язків.
Спікерка звернула увагу на те, що в Стамбульській конвенції обов’язком держави визначено надання жінкам і дітям кваліфікованої підтримки та невідкладне реагування на всі форми насильства.
За її словами, нині зареєстровано понад 5 тис. кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, потерпілими в яких є діти. Крім того, актуальним залишається питання захисту дітей – свідків домашнього насильства, необхідності надання їм психологічної, соціальної допомоги. Вона зауважила, що, на жаль, на практиці діти – свідки домашнього насильства не завжди визнаються потерпілими. Визнають їх потерпілими лише в тому випадку, коли фізичне насильство безпосередньо було спрямоване проти дитини.
Згідно зі статистичними даними, у більшості випадків кривдниками є самі батьки, і вони не можуть бути належними законними представниками дітей у таких ситуаціях.
Вікторія Літвінова розповіла, що протягом останніх років активізувалося таке явище, як батьківський кіднепінг, внаслідок якого діти зазнають страждань.
Вона зазначила, що сьогодні є достатня база міжнародного законодавства, яке дає поштовх для розвитку національного законодавства і точкового врегулювання прогалин. Конвенція про права дитини визначає, що держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, а дитина, яка розлучається з одним із батьків, має право підтримувати на регулярній основі особисті взаємини та прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Аналогічні позиції висловлює і ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема вказуючи, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку і що найкращі інтереси дитини, залежно від їх характеру та серйозності, інколи можуть переважати над інтересами батьків.
Круглий стіл «Механізми судового захисту дітей від домашнього насильства» організували спільно Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та громадська організація «Prevent».
Більш детальну інформацію про захід і про доповіді його учасників буде опубліковано згодом на ресурсах Верховного Суду.
