Звернення до суду в інтересах позивача особи, яка була звільнена з роботи, пов’язаної з виконанням функцій держави, до спливу строку, протягом якого щодо представника діє заборона на представництво інтересів будь-якої особи в судах, де стороною є орган, у якому представник працював на момент звільнення, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
Позивач через представника оскаржував до суду своє звільнення з керівної посади у Фонді соціального страхування України (ФССУ), правонаступником якого є Пенсійний фонд України.
Суд першої інстанції, із судовим рішенням якого погодився апеляційний суд, залишив позов без розгляду. Судові рішення мотивовані тим, що представник позивача раніше працював заступником начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами. На час подання ним позовної заяви до суду від імені позивача з моменту звільнення представника з посади у ФССУ не минуло року.
Касаційна скарга обґрунтовувалася, зокрема, тим, що договір про надання адвокатом правничої допомоги не визнано недійсним; представника не було притягнуто до відповідальності шляхом складання протоколу; представник позивача не підпадає під поняття посадової та службової особи, на яку поширюється обмеження, визначені п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції».
КЦС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що звернення представника в інтересах позивача до суду до спливу річного строку після звільнення представника з посади у ФССУ з позовом до ФССУ порушує положення п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції», яка містить пряму заборону представнику протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі, в тих, що розглядаються в судах), у яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
Неможливість представника здійснювати представництво позивача у справі за позовом до ФССУ протягом року згідно зі згаданою нормою підтвердило і НАЗК у відповідному повідомленні.
Колегія суддів КЦС ВС врахувала, що за вимогами п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень НАЗК належать надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Зазначені обставини позбавляють представника права на звернення до суду в інтересах позивача, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є підставою для залишення його позовної заяви без розгляду.
Постанова Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 758/4453/23 (провадження № 61-4972св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120370609.
