Національна школа суддів України на своєму вебсайті опублікувала заяву щодо Тіньового звіту до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році в частині суддівської освіти та діяльності Національної школи суддів України.

Коаліцією громадських організацій на чолі з Лабораторією законодавчих ініціатив за підтримки Проєкту Європейського Союзу «Право-Justice» підготовлено та опубліковано Тіньовий звіт до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році.

Окремий розділ у цьому Звіті присвячено судовій реформі, частиною якого є підрозділ щодо діяльності Національної школи суддів України (далі - НШСУ), підготовкою якого займалася Лабораторія законодавчих ініціатив.

У Звіті зроблена спроба здійснити аудит стану існуючих проблем у системі правосуддя. Попри певні позитивні висновки і рекомендації в окремих випадках звіт містить упереджені і необ’єктивні, а подекуди й відверто некомпетентні оцінки та висновки.

Зокрема, у розділі «Національна школа суддів України», який присвячений темі суддівської освіти, автори Звіту замість реального та об’єктивного аналізу стану справ у цій сфері фактично вдалися до повторення наративів «жовтої преси».

Підтвердженням цього є те, що жоден із представників групи так званих експертів не тільки не відвідали НШСУ, але навіть не зробили спроби належним чином проаналізувати тематику, зміст та кількість навчальних заходів, які проводилися НШСУ у 2023 році. Особливо було б корисним ознайомитися із відгуками учасників, в тому числі шляхом спілкування із суддями, помічниками суддів, працівниками апаратів судів, а також працівниками Служби судової охорони, загальна аудиторія яких складає понад 30 тисяч слухачів.

Натомість автори посилаються на «результати опитування представників громадського сектору», не вказуючи жодних посилань на існування такого дослідження та конкретних груп громадського сектору, які брали участь у такому опитуванні, та їх дотичність до діяльності НШСУ і сфери суддівської освіти загалом.

Як відомо, оцінку якості наданих послуг завжди надають їхні користувачі, і суддівська освіта тут не є винятком. Тому хотілося б знати, на чому ґрунтувалися «висновки» Звіту щодо низької якості суддівської освіти.

І чи достатньо в звіті зробити посилання на поодинокі випадки непроходження суддями кваліфікаційного оцінювання для того, щоб давати оцінку якості всього навчального процесу в НШСУ?

Чи відомо авторам Звіту, що завданням Школи є проведення заходів для підтримання і підвищення кваліфікації суддів, надання інформації щодо актуальної судової практики, а не примус до засвоєння знань, отриманих під час навчання? Тим більше в умовах пандемії COVID і збройної агресії рф проти України, коли переважна частина навчальних заходів з метою збереження життя та здоров’я учасників проводяться онлайн.

Окремої уваги заслуговують висновки авторів Звіту щодо зміни правового статусу НШСУ і по суті її ліквідації як самостійного і автономного закладу суддівської освіти.

У зв’язку із цим виникає запитання: чи знайомі автори Звіту з Висновком Консультативної ради європейських суддів № 4 (2003) про належну початкову підготовку та підвищення кваліфікації суддів на національному та європейському рівнях як стандарту країн Європейського Союзу і Ради Європи щодо принципів і засад діяльності установ суддівської освіти, зокрема щодо їх самостійності і автономності (виняток становлять лише країни з нечисленним суддівським корпусом)?

Питання, що називається, риторичне. Адже зрозуміло, що ні. Інакше ними б не висувалися незрілі і, по суті, руйнівні пропозиції щодо перетворення НШСУ на Тренінговий центр у структурі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ). Начебто зміна назви і перетворення Школи на структурний підрозділ Комісії самі по собі є належними інструментами для очікуваних змін.

На жаль, некомпетентність авторів проявилася і в пропозиції ліквідації регіональних відділень НШСУ.

Як добре відомо, Україна є однією з небагатьох країн європейського континенту, де встановлений нормативний обов’язок проходження навчання з підтримання кваліфікації суддів усіх рівнів і спеціалізацій один раз на три роки в обсязі не менше 40 академічних годин (ч. 8 ст. 56, ч. 2 ст. 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а для суддів Вищого антикорупційного суду - щорічно. Авторам Звіту варто знати, що указана щорічна підготовка також поширена нещодавно ухваленими змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на новопризначених суддів, які не мають досвіду відправлення правосуддя.

І саме регіональні відділення є відповідальними за належну організацію такого навчання в регіональному розрізі для судів першої інстанції з огляду на розгалужену систему судів України та велику кількість як суддівського корпусу, так і працівників апаратів судів, Служби судової охорони.

З приводу коментарів авторів Звіту про використання під час пандемії COVID та триваючої збройної агресії рф проти України переважно дистанційних форм навчання (онлайн) як підстави для ліквідації регіональних відділень НШСУ інформуємо, що такі заходи є вимушеними, тимчасовими і тому не розглядаються як універсальна, задовільна форма поточної і початкової суддівської освіти. Адже загальновідомо, що судді (і не лише вони) потребують використання насамперед очних форм навчання, особливо, коли йдеться про тренінги.

Щодо тестів. Прийняття ВККСУ рішення про майже трикратне збільшення тестів для проведення конкурсу на посади суддів апеляційних судів потребувало з огляду на надзвичайно стислі (і це м’яко сказано) строки їх підготовки надзусиль НШСУ (частина працівників якої з мотивів перевантаження вимушена була навіть звільнитися) задля забезпечення спроможності ВККСУ провести відповідні екзаменування. Звісно, за таких обставин помилки в окремих тестах могли мати місце і їх наступне вилучення з бази не становило жодної проблеми.

Щодо кадрових рішень у НШСУ. Ми тут опускаємо тему порушення етичних засад, допущених авторами (це справа можливого судового захисту честі, гідності і ділової репутації).

Звісно, в НШСУ є питання, які потребують удосконалення, зокрема, в контексті прагнень нашої країни набути членства в Європейському Союзі. Ці напрями щодо вдосконалення діяльності відображені в пропозиціях, що готуються Вищою радою правосуддя, ВККСУ та НШСУ в рамках розпочатого переговорного процесу щодо вступу України в ЄС. У їх основі - завдання, які випливають з майбутнього повноцінного членства Школи в Мережі суддівської освіти Європейського Союзу - EJTN.

Довідково: НШСУ ще з 2018 року має статус спостерігача (observer), що стало можливим завдяки позитивній оцінці експертів Ради Європи змісту і форм діяльності НШСУ.

У консолідованому документі «Оцінка судової реформи в Україні за період з 2014 до 2018 рр. та відповідність реформи стандартам та рекомендаціям Ради Європи», підготовленому Проєктом Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» у квітні 2019 року, зазначено, що НШСУ докладено значних зусиль із поліпшення рівня підготовки суддів та вдалося створити систему навчання, яка відповідає європейським стандартам і сприяє підвищенню якості системи правосуддя. Також у оцінці зроблено висновок, що інституція, яка відповідає за підготовку суддів, має бути незалежною - і НШСУ вже тоді відповідала цьому важливому критерію. Окремо європейськими експертами було відзначено, що постійна підготовка суддів у НШСУ є всеосяжною за своїм змістом, пропонуючи широкий спектр тем не тільки щодо правових знань, а й щодо комунікативних навичок.

Дивно, що автори так званого «тіньового» звіту про це не знають.

Дійсно шкода, що слушна ідея Проєкту «Право-Justice» здійснити альтернативне дослідження стану здійснення правосуддя і дотримання верховенства права в Україні, у тому числі в частині аналізу діяльності НШСУ та пропозицій щодо покращення її роботи, перетворилася на узагальнення окремих дописів анонімних авторів, узятих із соціальних мереж.

Прикро, що автори, не розуміючи суті, форм і методів суддівського навчання і не будучи дотичними до суддівської освіти, сформували викривлені висновки про стан справ у цій сфері.

Національна школа суддів України