Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.
У справі, що розглядалася, між позивачкою (замовницею) та відповідачем (виконавцем) був укладений договір про участь у спільному будівництві об’єкта нерухомості. Виконавець склав розписку про те, що отримав від замовниці 65 тис. дол. США як повну оплату за об’єкт нерухомості.
Згодом сторони уклали договір про розірвання зазначеного договору, за змістом якого виконавець зобов’язався повернути замовниці суму, еквівалентну 65 тис. дол. США, отриману як плату за об’єкт нерухомості.
Оскільки виконавець зобов’язання з повернення коштів не виконав, замовниця звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день ухвалення судом рішення по суті спору.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, стягнувши заборгованість у сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення.
Відповідач у касаційній скарзі, не оспорюючи факту невиконання ним зобов’язання, посилався на те, що еквівалент суми 65 тис. дол. США в національній валюті підлягає обчисленню на момент звернення до суду із цим позовом, а не на момент виконання судового рішення.
Велика Палата ВС звернула увагу, що валюту платежу сторони в договорі не визначили. Водночас відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов’язання, що виникло між фізичними особами – резидентами.
За змістом ч. 2 ст. 533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
У цій справі спір виник саме у зв’язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов’язання. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов’язання та обов’язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Тому ВП ВС виснувала, що якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Стягнення судом першої інстанції з виконавця на користь позивачки заборгованості в сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.
Постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122118320.
