Проблематику виконання судових рішень про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф, висвітлив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Петров під час ІІІ Конференції «Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни».
Суддя розкрив актуальні питання, що стосуються розвитку практики українських судів щодо стягнення збитків з російської федерації, а також наголосив на важливості дотримання міжнародних стандартів при розгляді таких справ.
Євген Петров акцентував, що судові рішення про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни, мають особливе значення як для України, так і для міжнародної спільноти. Доповідач висловив впевненість, що завдяки запуску міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України, судові рішення національних судів стануть ефективним джерелом фіксації таких збитків. Він наголосив, що створення Реєстру є важливим кроком у напрямі систематизації інформації про завдані збитки та спрощення процедури їх доведення.
Також Євген Петров зазначив, що судова практика – це динамічна категорія, яка завжди повинна відповідати потребам суспільства.
Суддя детально зупинився на кількох ключових аспектах, які потребують особливої уваги при розгляді справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни:
1) стандарти доказування (необхідно забезпечити високий рівень обґрунтованості рішень та дотримання принципу достатності доказів: недостатньо просто заявити суму збитків – потрібно належним чином довести їх розмір і причинно-наслідковий зв'язок, особливо це стосується справ про відшкодування моральної шкоди, де важливо обґрунтувати визначену судом суму компенсації);
2) повідомлення відповідача (суд має вжити всіх можливих заходів для належного повідомлення країни-агресора про розгляд справи, що є необхідним етапом у процесі стягнення збитків, адже це важливо для забезпечення принципу змагальності процесу, подальшого визнання рішень за кордоном і дасть змогу уникнути труднощів під час їх виконання);
3) забезпечення юридичного представництва (необхідно розглянути можливість призначення адвокатів для представництва інтересів відповідача в таких справах, що особливо актуально в контексті забезпечення справедливого судового розгляду);
4) отримання процесуальних гарантій (важливо забезпечити переклад процесуальних документів на одну з мов міжнародного спілкування та доступність інформації для відповідача, що є необхідною умовою для подальшого визнання та виконання рішень в інших країнах).
Разом з тим Євген Петров навів справу № 308/9708/19 про відшкодування шкоди, заподіяної агресією рф, у якій КЦС ВС розглянув касаційну скаргу на зупинення провадження на час виконання доручення щодо вручення запиту на згоду рф.
У постанові КЦС ВС вказано, що дотримання вимог ЦПК України щодо виконання доручення про вручення запиту на згоду рф на розгляд судом України цивільної справи не має виконуватись, оскільки суд України має право ігнорувати імунітет рф та розглядати справи про відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим до рф. Однак із таких висновків можуть виникати певні ризики, а саме: питання про визнання таких рішень європейською спільнотою; порушення принципу змагальності судового процесу; відсутність механізму виконання рішень українського суду щодо відшкодування шкоди рф; перенавантаження судової системи.
Говорячи про стандарти цивільного процесу з розгляду позовів до країни-агресора, Євген Петров зазначив, що мінімальні стандарти судового процесу мають забезпечувати передусім справедливість такого провадження. Як для судів України, так і для будь-якого міжнародного суду основоположним буде встановлення причинно-наслідкового зв’язку між винними діями країни-агресора та наслідками, що настали, тобто заподіяною шкодою.
Як зауважив доповідач, у цій категорії спорів важливим є дотримання стандартів доказування, які відповідатимуть повній реалізації принципу достатності доказів, а не ймовірності доказів. У всіх провадженнях за позовами до країни-агресора має бути забезпечена критична оцінка правової та доказової позиції позивача. Для міжнародної правової спільноти важливо, щоб було безумовне забезпечення змагальності та диспозитивності судового процесу під час розгляду позовів до країни-агресора. Український суд має бути безстороннім.
Насамкінець Євген Петров окреслив низку законодавчих ініціатив, які, на його думку, необхідні для підтримки позиції Верховного Суду щодо позбавлення імунітету країни-агресора:
– невідкладне ухвалення закону про обмеження юрисдикційного імунітету іноземної країни (країни-агресора) у справах з громадянами України, українськими юридичними особами;
– запровадження в ЦПК України та інших процесуальних кодексах загальних правил про розгляд справ у порядку заочного провадження з обов'язковим призначенням в окремих категоріях спорів (зокрема й у разі пред’явлення позову до країни-агресора) за рішенням суду адвоката відсутньої сторони відповідача;
– визначення і запровадження дієвого механізму сповіщення сторони відповідача – країни-агресора про розгляд справ щодо неї в українському суді тощо.
Детальніше – у презентації Євгена Петрова: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Standart_sud_vidshk_shkod.pdf.
Захід організовано виданням «Юридична практика».
Фото надали організатори.
