Процес доказування в кримінальному провадженні відбувається за допомогою різних джерел. Серед них – висновки експерта та висновки спеціаліста. Вони не мають наперед визначеного значення для суду і оцінюються в сукупності з іншими доказами у справі. Суд також вправі викликати й допитати експерта, якщо висновок експертизи є незрозумілим або суперечливим.
Про це сказала суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва під час XI Конференції з кримінального права та процесу.
Суддя додала, що за наявності певних клопотань суд зобов’язаний призначити комплексну або повторну експертизу у випадках, коли сторона обвинувачення надає один висновок експертизи, а сторона захисту – протилежний. У таких випадках потрібно оцінювати висновки в сукупності з іншими доказами.
Світлана Яковлєва зауважила, що одним із джерел доказів є результати негласних слідчих (розшукових) дій. Передусім суд оцінює такі докази з погляду необхідності проведення НСРД у кримінальному провадженні. Також оцінюється, чи мав підстави слідчий суддя давати дозвіл на їх проведення, чи уповноважена особа надавала дозвіл, чи проводилися негласні слідчі дії саме особою, якій надано дозвіл на їх проведення. Що стосується оцінки доказів у касаційній інстанції, то Верховний Суд не має права досліджувати докази та оцінювати їх з точки зору належності й допустимості, а лише перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права.
Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Сергій Фомін присвятив свій виступ проблемним питанням щодо збору доказів після завершення досудового розслідування. Він нагадав позицію ВС про те, що досудове розслідування, наслідком якого є звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок, який визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення, що пов’язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК України; закінчення, яке фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Отже, законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив’язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування (постанова ККС ВС від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6630/17).
З огляду на це у практиці виникає запитання: «Чи продовжується сплив строків досудового розслідування у випадках, коли слідчий, прокурор проводять слідчі (розшукові) дії після оголошення про завершення слідства з власної ініціативи, або за результатами задоволення відповідного клопотання сторони захисту, або на виконання ухвали слідчого судді про зобов’язання провести такі дії?».
Прямої відповіді на це запитання в рішеннях Верховного Суду на сьогодні ми не знайдемо, зазначив Сергій Фомін, проте, аналізуючи постанову ККС ВС від 8 грудня 2022 року у справі № 129/2663/21, можна стверджувати, що, залишаючи без зміни ухвали місцевого та апеляційного судів у провадженні, яке було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, ККС виходив із правильності позицій судів попередніх інстанцій, відповідно до яких час, коли сторона обвинувачення проводить слідчі (розшукові) дії на етапі завершення досудового розслідування, має враховуватися у строки досудового розслідування. До того ж у цій справі ВС не погодився з доводами прокурора, що поновлення відліку строків слідства має відбуватися з моменту отримання прокурором копії ухвали слідчого судді про зобов’язання провести окремі слідчі (розшукові) дії. Також ККС звернув увагу, що відсутність повного тексту ухвали слідчого судді не перешкоджала органу досудового розслідування реалізувати покладені на нього цим рішенням обов’язки з огляду на те, що перелік процесуальних дій, які мав учинити слідчий, зазначено в резолютивній частині рішення, яка була оголошена слідчому та прокурору, а тому відсутність обґрунтування судового рішення (повного тексту ухвали) в такому разі не впливає на можливість слідчого приступити до його виконання, оскільки мотивувальна частина ухвали не містить конкретних деталей, без яких слідчий не міг би вчинити покладені на нього слідчим суддею обов’язки.
Захід організувала Асоціація правників України.
Фото надали організатори.
