Хмельницький апеляційний суд залишив без змін постанову місцевого суду щодо водія мікроавтобуса, мешканця м. Славути, визнаного винним у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Відтак він повинен сплатити 17 000 гривень штрафу та не матиме права керувати транспортними засобами протягом 1 року.
За матеріалами справи, поліція зупинила Mersedes-Benz Vito ввечері 31 грудня 2024 року у лісовому масиві м. Славути. На місці зупинки поліцейські провели огляд водія на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу Драгер. Його результат – 0,46 ‰.
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області визнав водія автомобіля винним за частиною 1 статті 130 КУпАП та наклав безальтернативне стягнення – 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Захисник водія оскаржив постанову до апеляційного суду: просив її скасувати в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. За його словами, підзахисний вимушено сів за кермо, позаяк у його матері раптово виникли проблеми зі здоров`ям, тож це можна розцінити як крайню необхідність. До того ж він щиро розкаявся, уперше притягується до адміністративної відповідальності та має захворювання опорно-рухового апарату, тому керування автомобілем для нього є життєво необхідним.
Апеляційний суд звернув увагу, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння тягне за собою накладення штрафу з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами. Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить положень, які б давали суду можливість накласти на правопорушника більш м`яке стягнення, ніж передбачене санкцією статті КУпАП. А застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією – заборонено (ч. 4 ст. 3 Кримінального кодексу України).
Обставини, що пом`якшують відповідальність, на які вказав захисник: щире каяття, те, що водій раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має захворювання опорно-рухового апарату, не враховуються при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч. 2 ст. 33 КУпАП), зазначив суддя.
Доводи адвоката про те, що його підзахисний сів за кермо напідпитку у стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає непереконливими та недоведеними.
За свідченнями самого чоловіка, того вечора він випив келих шампанського, як йому подзвонила сестра й сказала, що їхня мати, в якої хворі ноги, упала та не може піднятися. Він поїхав їй допомогти, проте у лісовому масиві його зупинила поліція.
«Апеляційний суд вважає, що після вживання алкогольних напоїв [він] міг скористатися послугами таксі, залучити іншого (тверезого) водія тощо. Доказів, того що така небезпека для життя і здоров`я його матері не могла бути усунена іншим шляхом, не надано. А отже, на думку апеляційного суду, водій не діяв в стані крайньої необхідності», – констатував суд.
З постановою апеляційного суду у справі № 682/66/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
