Ухвалою Господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, у справі № 922/1134/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Енвіжн-Холдинг» відмовлено в задоволенні заяви розпорядника майна боржника про скасування реєстраційних дій та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судові рішення мотивовані тим, що розпорядник майна не навів обставин і не надав доказів на обґрунтування наявності підстав для віндикації спірного майна відповідно до статті 388 ЦК України, оскільки воно вибуло з володіння ДП «Енвіжн-Холдинг» під час проведення реєстраційних дій про звернення стягнення на предмет іпотеки особою, якій було відступлено майнові права. Договір відступлення майнових прав недійсним не визнавали, звернення стягнення на майно боржника в порядку, передбаченому умовами договору іпотеки, суд також не визнавав недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

За результатами касаційного перегляду ухвалені в справі судові рішення залишено без змін з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови КГС ВС.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні вимог розпорядника майна боржника слід було відмовити, оскільки він не мав повноважень на звернення до суду з такими вимогами.

При цьому КГС ВС сформулював таку правову позицію.

Законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод (правочинів), укладених боржником, на стадії розпорядження майном. Однак він не наділив розпорядника майна повноваженнями щодо заявлення вимог віндикаційного характеру, оскільки на стадії розпорядження майном існують органи управління боржником, утворені відповідно до його установчих документів, до повноваження яких віднесено здійснення оперативно-господарської діяльності боржника, частиною якої є звернення до суду з вимогами про повернення боржнику його майна (майнових прав). Розпорядник майна також не має повноважень на вжиття заходів з визнання права власності на майно боржника за наявності таких повноважень в органу управління боржником на стадії розпорядження майном.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий наділений повноваженнями звернення до суду про визнання недійсними правочинів боржника із спеціальних підстав, визначених цією статтею. Однак зазначена норма не надає розпорядникові майна повноважень на звернення до суду в інтересах боржника з вимогами про повернення майна на користь боржника. Отже, вимогу про повернення майна та про визнання за ним права власності на спірне майно може заявити тільки його власник згідно зі статтями 387, 392 ЦК України. Що ж до юридичної особи, то належним суб’єктом такого звернення є її орган управління, визначений установчими документами.

Колегія суддів КГС ВС взяла до уваги зазначені правові висновки, відсутність обставин припинення на стадії розпорядження майном повноважень керівника боржника (його органу управління) та визначений розпорядником майна боржника предмет спору в цій справі як вимогу про повернення боржникові спірного майна, яке вибуло до третіх осіб внаслідок укладення правочинів (угод). Суд дійшов висновку, що така вимога, як і подальші вимоги про визнання за боржником права власності на спірне нерухоме майно та скасування державної реєстрації прав власності на таке майно за третіми особами, заявлена особою, яка не наділена у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном такими повноваженнями. Тож у задоволенні вимог розпорядника майном слід було відмовити, оскільки він не мав повноважень на звернення до суду з такими вимогами.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 27 лютого 2020 року у справі № 922/1134/17 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/88149837.

За повідомленням прес-служби суду