Верховний Суд підготував огляди практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж березня – квітня 2025 року:
https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_03_2025.pdf;
https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_04_2025.pdf.
В оглядах, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Звернемо увагу на деякі з них.
Рішення у справі L. AND OTHERS v. France. Три заявниці скаржилися, що у Франції законодавство і практика його застосування не забезпечують ефективного захисту від зґвалтування, а також що їхній статус неповнолітніх та вразливе становище не були належним чином враховані. ЄСПЛ встановив, що у справах усіх трьох заявниць слідчі органи та національні суди не забезпечили належного захисту, не оцінили належним чином впливу всіх обставин, не врахували, чи були заявниці здатні розуміти й давати згоду на статеві стосунки з огляду на вік і вразливість. Також ЄСПЛ підкреслив важливість уникнення поширення гендерних стереотипів, використання висловлювань, що викликають почуття провини та применшення гендерно зумовленого насильства, у своїх рішеннях.
ЄСПЛ констатував порушення статей 3, 8 Конвенції та статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конвенції.
Рішення у справі STĂVILĂ v. the Republic of Moldova. Заявник, якому належало 70 % активів компанії, за результатом судового розгляду позову міноритарного власника був виключений зі складу асоційованих членів. Позивач вважав, і з цим погодилися суди, що заявник ошукав компанію та свідомо й навмисно діяв на її шкоду, продаючи належні компанії квартири та автомобіль за нижчою ціною.
ЄСПЛ установив, що втрата заявником контролю над своєю компанією становила втручання в його право, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке втручання було передбачене законом і могло переслідувати законну мету — захист прав міноритарного власника в приватних компаніях. ЄСПЛ вважав, що шкода, заподіяна власній приватній компанії, сама по собі не є підставою для втручання Держави. З огляду на скаргу міноритарного власника Держава мала позитивне зобов’язання захистити його право власності від зловживання з боку мажоритарного власника, дотримуючись при цьому принципу пропорційності.
Проте національні суди, ухвалюючи рішення про виключення заявника, що є найсерйознішою формою втручання в його право, не оцінили його пропорційності, не розглянули інших способів захисту прав міноритарного власника, не провели аудиту або іншої експертної оцінки дійсного економічного стану компанії та не перевірили, наскільки дії заявника справді ставили під загрозу існування компанії, що це вимагало б фактично її відібрання.
ЄСПЛ констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/.
