Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж травня 2025 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_05_2025.pdf
В оглядах, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Звернемо увагу на деякі з них.
Ухвала ЄСПЛ у справі VASYLKIV v. Ukraine (№ 77302/16). Заявник скаржився на порушення принципу рівності сторін, оскільки його не повідомили про апеляційне провадження. Суд першої інстанції розглянув позов заявника про визнання його дочки такою, що втратила право на користування квартирою, і, за її відсутності, задовольнив цей позов. Відповідачка подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд надсилав повістки рекомендованими листами заявнику, проте листи поверталися як недоставлені. Через це апеляційний суд опублікував повідомлення про судові засідання в місцевій газеті. Саме засідання відбулося без заявника, але за участю відповідачки. Апеляційний суд встановив відсутність підстав для визнання її такою, що втратила право на користування квартирою.
ЄСПЛ наголосив, що ст. 6 Конвенції не зобов’язує органи влади забезпечувати бездоганну роботу пошти, але вони можуть відповідати за ненадіслання заявникові документів. Апеляційний суд тричі надсилав повістки на домашню адресу заявника, і останній не заперечував факту їх надсилання, не стверджував, що була неправильно вказана адреса. Твердження заявника, що він міг не отримати повістки, було недостатньо для обґрунтування скарги, і ЄСПЛ визнав її явно необґрунтованою.
Ухвала ЄСПЛ у справі KRUPNYK v. Ukraine(№ 16505/23). Заявник вважав, що було обмежено його доступ до суду, оскільки Верховний Суд відмовив у поновленні строку на касаційне оскарження.
Апеляційний суд 5 липня 2022 року проголосив вступну та резолютивну частини постанови у справі заявника. Повний текст постанови було складено 7 липня, опубліковано 13 липня, а надіслано поштою – 23 серпня. Заявник отримав постанову 25 серпня й подав касаційну скаргу 21 вересня. Верховний Суд відмовив у поновленні строку, зауваживши: 1) представник заявника був присутній на засіданні 5 липня і знав про постанову того ж дня; 2) постанова була оприлюднена 13 липня; 3) заявник не пояснив, чому він або його представник не звернулися за копією постанови до 23 серпня.
ЄСПЛ не побачив ознак порушення права заявника на доступ до суду та визнав його скаргу щодо цього явно необґрунтованою.
Суд зазначив, що національне законодавство чітко визначає дату початку строку для подачі касаційної скарги і, з огляду на обставини справи, виснував, що заявник і його представник не проявили необхідної сумлінності для відстеження ходу провадження та не вжили розумних заходів для отримання повного тексту судового рішення, коли воно стало доступним. Також ні у Верховному Суді, ні в ЄСПЛ заявник і його представник, які не заявляли, що їм не була відома або була незрозуміла усталена судова практика про публікацію рішень у державному реєстрі, не скористалися наявними процесуальними можливостями (отримати постанову з державного реєстру чи звернутися до апеляційного суду за його копією).
Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/.
