Банкрутство фізичних осіб — це судова процедура, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, яка дозволяє фізичним особам — не підприємцям - офіційно визнати свою неплатоспроможність і або реструктуризувати борги, або повністю звільнитися від них. Її головна мета - дати «друге дихання» боржникам, які опинилися у безвихідному фінансовому становищі, та забезпечити баланс між інтересами боржника і кредитора.

Отже, суд відкриває провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржник:

• припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше як 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
• не має майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
• має ознаки загрози неплатоспроможності.

Як ініціювати процедуру?

Ліквідація неплатоспроможності боржника розпочинається за його особистою заявою, яка подається до господарського суду. Кредитори, включаючи банки та представників бізнесу, не мають права ініціювати процес банкрутства особи.

Заяву до господарського суду може подати лише сама фізична особа-боржник, якщо наявна щонайменше одна з таких підстав (ч.2 ст.115 Кодексу):

• Зупинено виплати за зобов’язаннями у розмірі понад 50 % щомісячних платежів протягом двох місяців.
• Відсутність майна для стягнення та безрезультатність заходів виконавчої служби.
• Очевидна загроза неплатоспроможності, підтверджена документально.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є вичерпними. При цьому, достатньо наявності хоча б однієї з них, адже законодавство не вимагає сукупності всіх трьох підстав для ініціації процедури. Також важливо зазначити, що наявність у боржника майна не виключає можливість наявності прострочених зобов’язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

До заяви додаються:

• довідки про доходи;
• докази сплати судового збору;

За наявності яких документів відкривається справа про неплатоспроможність?

У громадян, які мають намір розпочати процес банкрутства, повинен бути повний пакет документів, щоб підтвердити своє скрутне фінансове становище. Так, крім письмового звернення до господарського суду необхідно подати:

• довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
• документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи – підприємця;
• конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників);
• опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання;
• копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
• перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника;
• копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів тощо;
• відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
• копія трудової книжки (за наявності);
• відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
• декларація про майновий стан боржника;
• докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
• інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини та інші документи.

Арбітражний керуючий призначається судом та оплачується самим боржником авансом — три місяці роботи по п’ять прожиткових мінімумів щомісяця.

Важливо: без внеску на рахунок суду на користь арбітражного керуючого справа не відкриється — навіть якщо боржник відповідає всім іншим критеріям.

Арбітражний керуючий — ключова фігура в процедурі. Саме він:

• проводить аналіз фінансового стану боржника,
• контролює процес реструктуризації або ліквідації активів,
• взаємодіє з кредиторами,
• звітує перед судом щодо виконання плану погашення боргів.

Що таке мораторій на задоволення вимог кредиторів?

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. У цей період зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань, у тому числі й тих, що стосуються сплати податків і зборів.

Крім цього не застосовуються й інші заходи, що забезпечують погашення заборгованості:

• не стягуються кошти за виконавчими документами, але це не стосується сплати аліментів, відшкодування шкоди завданої каліцтвом, смертю та випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум;
• не нараховується неустойка (штраф, пеня);
• зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
• не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань боржника.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

План реструктуризації боргів: навіщо він потрібен?

План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. Він може містити положення про:

• реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації;
• зміну способу та порядку виконання зобов’язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів;
• відстрочення, розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини;
• виконання зобов’язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством;
• інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

Переваги процедури для фізичних осіб.

Перш за все, це мораторій на вимоги кредиторів.

Найголовнішою ж перевагою є списання боргів: після завершення процедури - боржник звільняється від непогашених зобов’язань.

Однак є і недоліки та певні ризики:

• Висока вартість: сума для старту процедури є непосильною для багатьох боржників (судовий збір, авансування керуючому).
• Тривалість та складність: від подачі заяви до ухвали може пройти понад рік.
• Обмеження після банкрутства: протягом 5 років — заборона на нові справи про неплатоспроможність; обов’язок повідомляти про статус банкрута кредиторам; тимчасова втрата ділової репутації.

Відтак, після оголошення банкрутом боржник може зіткнутися з труднощами у відкритті нових банківських рахунків, отриманні кредитів, іпотек тощо.

Варто зазначити, що не підлягають реструктуризації борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, а також щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Отже, реструктуризація заборгованості – це взаємовигідна процедура, що дозволяє боржнику й кредитору досягти компромісу в умовах фінансових труднощів.

Процедура банкрутства фізичних осіб — реальний шлях для тих, хто втратив контроль над боргами. Вона ефективна за умови правової підтримки, наявності мінімального стартового бюджету та відповідального ставлення боржника.

За інформацією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції