З’ясування судом думки дитини при розгляді справи щодо неї принципово відрізняється від допиту свідка, а в деяких випадках суд може розглянути справу щодо дитини без висновку органу опіки та піклування. Про це сказав суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Павло Пархоменко на вебінарі «Визначення місця проживання дитини: актуальні питання практики» для слухачів у Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України.
Павло Пархоменко розповів про міжнародні стандарти вирішення відповідної категорії спорів, базові принципи, які підлягають застосуванню, звернув увагу на особливості судового розгляду таких справ, акцентував на проблемах виконання судових рішень тощо.
Доповідач на підставі практики ВС розглянув питання з’ясування думки дитини при вирішенні спорів щодо дітей, наголосивши, що з’ясування думки дитини – це не класичний допит свідка.
Павло Пархоменко звернув увагу на постанову КЦС ВС від 19 червня 2024 року у справі № 372/3402/22, в якій зроблено висновки про те, що таке з’ясування думки дитини.
КЦС ВС зазначив, що з огляду на право дитини бути вислуханою способами забезпечення реалізації такого права можуть бути: заслуховування думки безпосередньо від дитини в залі судового засідання; отримання інформації щодо думки дитини з висновку органу опіки та піклування, експерта та/або спеціаліста.
Разом із цим суд акцентував, що заслуховування думки дитини в судовому засіданні не є допитом свідка, малолітнього / неповнолітнього свідка відповідно до статей 230, 232 ЦПК України, оскільки не спрямоване на з’ясування обставин справи, а має на меті з’ясування суб’єктивної думки дитини, яку суд враховує залежно від фактичних обставин справи та найкращих інтересів дитини, які можуть не відповідати висловленій думці.
КЦС ВС зауважив, що процесуальний закон не містить спеціальних норм, які б регулювали порядок заслуховування думки дитини у спорах щодо її виховання, місця проживання тощо, тому суд керується загальними приписами цивільного процесуального законодавства з урахуванням міжнародних актів та законодавства у сфері захисту прав дітей.
Павло Пархоменко звернув увагу, що в цьому рішенні КЦС ВС застосував п. 112 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року. Зазначив, що суд повинен заслуховувати думку дитини максимально дружнім для неї способом: створити умови, які будуть безпечні, комфортні, не злякають дитину, дадуть їй змогу вільно говорити і висловлюватись.
У постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 КЦС ВС розкрив питання способів з’ясування думки дитини. Суд вказав, що думка дитини може бути висловлена в:
- письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо);
- електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах);
- висновках психологічної експертизи;
- показаннях самої дитини в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Крім того, лектор розглянув питання обов’язкової наявності висновку органу опіки та піклування у відповідній категорії справ. Через повномасштабну війну в Україні в багатьох випадках такий висновок просто неможливо отримати (дитина перебуває за кордоном, на окупованій території тощо).
У постанові від 11 листопада 2023 року у справі № 523/19706/19 Об’єднана палата КЦС ВС вказала, що обов’язковість висновку органу опіки та піклування в певних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. Неможливість надання органом опіки та піклування висновку в таких справах, зокрема у зв’язку з перебуванням дитини за межами країни або на непідконтрольній території, неможливістю встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо, не означає неможливості розгляду та вирішення спору судом. Протилежний підхід є рівнозначним відмові в доступі до правосуддя, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Павло Пархоменко зауважив, що в кожній конкретній справі суд оцінює причини відсутності відповідного висновку та намагання його отримати стороною у справі. «Якщо з матеріалів справи буде видно, що висновок не отримано з об’єктивних причин, це не буде перешкодою для вирішення спору», – сказав суддя.
Також він навів постанову КЦС ВС від 18 листопада 2020 року у справі № 759/1382/19. Суд зазначив, що висновок органу опіки та піклування має базуватися на достовірній інформації про всі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення, та ретельному їх з’ясуванні; такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
Павло Пархоменко звернув увагу, що суди також можуть отримувати інформацію від іноземних органів за запитом. Для прикладу він навів ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 23 серпня 2023 року у справі № 464/1776/23. Суд ухвалив доручити Міністерству юстиції України звернутися до компетентних державних органів Естонської Республіки із судовим дорученням про надання правової допомоги тамтешнім судом про умови проживання дитини, стан її здоров’я, доцільність відібрання дитини в матері та повернення її до України.
А Слобідський районний суд міста Харкова (раніше – Комінтернівський районний суд міста Харкова) ухвалою від 27 лютого 2025 року у справі № 641/603/24 доручив працівникам Посольства України у ФРН: з’ясувати думку малолітнього; з’ясувати умови проживання; під час виконання доручення дозволити Посольству України у ФРН залучати психолога, працівника служби у справах дітей чи інші органи (осіб), які є компетентним та необхідними для вчинення відповідних процесуальних дій на території Німеччини.
Павло Пархоменко зазначив, що ці ухвали були виконані й відповідна інформація за дорученнями була надана. Але не всі такі ухвали можуть бути виконані, а виконання деяких з них може зайняти дуже багато часу. Однак суди намагаються шукати інструменти, які даватимуть змогу в такій складній категорії справ з’ясувати думку дитини, умови її проживання в іншій країні тощо.
