Херсонський апеляційний суд залишив без змін вирок міського суду щодо громадянина М., обвинуваченого у колабораційній діяльності, за відсутності останнього (in absentia).
М. погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа військовослужбовців та представників спецслужб рф у місті Херсоні та добровільно 30 серпня 2022 року зайняв посаду так званого «эксперта отдела криминалистических экспертиз и учетов ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території міста Херсона правоохоронному органі. На займаній посаді готував відповідні висновки експертиз незаконного правоохоронного органу «Экспертно-криминалистический центр Главного управления МВД Херсонской области».
Суд першої інстанції кваліфікував дії громадянина за частиною 7 статті 111-1 КК України та призначив покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, що надають публічні послуги, строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Не погодившись з вищевказаним вироком суду першої інстанції, захисник М. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок змінити, в частині призначеного покарання, призначивши його у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 7 статті 111-1 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів зазначила, що М. вчинив злочин особливо тяжкий проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість, що становить підвищену ступінь суспільної небезпечності. Обставин, які б пом’якшували покарання обвинуваченого судом першої інстанції не встановлено, до обставин, які обтяжують покарання віднесено вчинення злочину в умовах воєнного стану.
За матеріалами кримінального провадження, суд першої інстанції в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання обвинуваченому фактично прийняв до уваги всі наявні у суду дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і ті на, які посилається в апеляційній скарзі захисник, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, форму і ступінь вини.
На переконання колегії суддів, суд цілком обґрунтовано та мотивовано прийшов до висновку щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді та розмірі, зазначеному в оскаржуваному вироку суду, що передбачене санкцією частини статті.
Справа № 766/989/23
